fbpx

Донька Василя стала між мною та ним і то так категорично, що мене аж подив бере. Ти ж уже заміжня і діти є, то чого батькові не дати жити нормально?

Василь одружився дуже рано, ще вчився на першому курсі інституту, як його дівчина Інна сказала, що при надії. За Інною звістку про весілля доніс до Василя її батько.

– Мене не цікавить, що ти молодий. Треба за свої вчинки відповідати, – казав він.

Я Василя не виправдовую, адже його ніхто не примушував з Інною зустрічатися, а за вчинки треба відповідати, тим більше, що на кону маленьке життя.

Який достаток був в молодої родини? Та ніякий.

Василь вчився і працював ночами, щоб хоч якось потягнути родину, а Інна сиділа з дитиною і так само виснажувалася.

Ніхто з них не був задоволений своїм шлюбом і таким життя. кожен мав претензії до іншого і був певен, що причина всіх бід – інший.

– Якби не ти, я б собі щаслив жила і веселилася, а не сиділа в цій дірі з тарганами та вічними вереском від цієї дитини!

– Якби не ти, я так само вчився і мав стипендію, а не спав по дві-три години, щоб вас забезпечити!, – говорив Василь.

– О, то я вже така забезпечена! Чекай, он гостя дорогого, таргана, тапком припрошу до столу нашого багатого!, – не вгавала Інна.

Батьки їхні й самі мали без них ще дітей і свої проблеми, тому їм було якось байдуже, як там діти живуть.
Інна не витримала перша і почала залишати дитину на хазяйку квартири, де вони знімали кімнату та ходила гуляти. Спочатку крилася від чоловіка, а потім перестала.

– Я молода, розумієш? Молодість раз дається і я не планую її марнувати в чотирьох стінах!

Було зрозуміло, що так довго не триватиме і Інна скоро знайшла собі нове кохання та одного дня просто зникла. Маленьку донечку, якій тоді було три роки, вона покинула на Василя.

Спочатку чоловік зітхнув з полегшенням, бо прогодувати дитину він міг, а садочок йому дали.

Але роки минали і знайти іншу жінку, маму для Софійки, не вдавалося. То йому серце не лежало до жінки, то Софійка казала, що їй тьотя не подобається і так каламутилося роки.

Софія підросла і стала господинею у їхній квартирі, вміла, і їсти приготувати, і по прибирати, купити продукти і оплатити комунальні послуги.

Василь світився від радості, що його донька така розумниця.

Вона вступила в університет, але веселе студентське життя їй якось не пішло та вона й не дуже цього прагнула.

Згодом вийшла заміж і переїхала жити до чоловіка, але по декілька разів на тиждень відвідувала батька, готувала йому щось їсти. Не завадило такому тісному спілкуванню і поява синочка, навпаки, Софія хотіла аби Василь більше спілкувався з онуком.

І ось в цей період ми з Василем і зустрілися. Я вільна і він також. Нам разом добре в усіх сенсах і я інколи ночую в нього, але я не врахувала, що буваю там лише в ті дні, коли точно не прийде донька.

І от якось вона прийшла невчасно, а я там.

– Тату, нащо ти найняв домогосподарку, адже я сама тобі їсти приготую і приберу, – сказала вона, коли мене побачила.

По тому, як звузилися її очі я зрозуміла, що вона аж ніяк не сприйняла мене за найману робітницю. Вона це сказала, щоб мене задіти.

– Доню, це Марина, ми зустрічаємося, – зніяковів Василь.

Софія дуже холодно кивнула і почала одразу порядкувати на кухні, бурчати, що речі не на своїх місцях…

Зараз я в такій ситуації, що маю сподобатися цій жінці, яка очевидно планує зробити все аби її батько знову був сам.

Я помічаю, що вже тиждень Василь не запрошує мене до себе, а приходить до мене на кілька годин, а потім йде додому під дивними приводами. Це настільки смішна і сумна ситуація, що я просто не знаю, як вчинити правильно.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page