fbpx
Історії з життя
Донька випурхнула у доросле життя зібравши речі і прихопивши з собою деяку техніку. Запевнила мене, що доросла і самодостатня, але через два тижні уже й повернулась, але без телевізора. Коли я дізналась де він, аж руками сплеснула

Приходжу додому з роботи – дочка речі збирає. Не тільки весь свій гардероб по сумках розіпхала, але і техніку з посудом прихопила. Посміхається, задоволена така:

– Мама, я до Колі переїжджаю!

Діані два місяці тому виповнилося 18 років. Повнолітня людина, здатна нести відповідальність за свої вчинки. Запитую:

– Діана, а хто такий Коля? Може, ти нас познайомиш, для початку? Де і на які гроші ви жити будете? Хто його батьки? Чим він займається? Якось швидко ти до нього зібралася, не думаєш?

– Ой, мама, ми що, в середні віки живемо? І взагалі: це моє життя, тебе вона не стосується я вже доросла самодостатня особистість!

Я подумки попрощалася з мультиваркою, блендером і телевізором – все одно нічим цим не користуюся, нехай забирає, раз так треба. Діана сама витягла сумки до під’їзду, там їй допоміг занести їх в машину якийсь парубок.

Гаразд, думаю, раз ти така доросла, то й на здоров’я! На наступний день замки поміняла. Діані я вірю, а її Колі – ні.

Півтора тижні від дочки не було ні слуху, ні духу. Я знала, що колись вона подорослішає і вилетить у доросле життя, але не думала, що це трапиться так рано. Об’явилася, подзвонила:

– Мама, ти мені за навчання заплатиш?

Я думала, що вона скучила. А ось воно як.

– Ні, сонечко, не заплачу. Ти у мене вже доросла і я не лізу в твоє життя.

– Ну капець. Дякую мамо! – відповіла Діана і кинула трубку.

Вирішила, що доросла і запевняєш, що самодостатня? Будь добра бути самодостатньою у всіх аспектах життя.

Ще кілька днів минуло. В голову почали закрадатися плани: як пристосувати кімнату дочки під робочий кабінет? Раз вона все одно у свого Колі. Меблі знайшла, її ліжко вирішила поки не чіпати – най собі стоїть. Шафу порожню в вітальню можна віднести, чи віддати комусь. Розмріялась я.

Рівно через два тижні після збору речей Діаною, піднімаюся додому: сидить моє щастя зарюмсане в під’їзді на валізах, сльозами умивається.

– Чому не подзвонила?

– Соромно було, – носом хлюпає, – а ти мені не рада?

– Ти, що, донечко? Я ж твоя мама. Ми ж родина!

У квартиру зайшли, Діана речі на місця повернула. Все, крім телевізора. Як виявилось, його мама цього самого Колі собі залишила, в якості оплати за двотижневе проживання Діани.

Колі 28 років. І коли я відмовилася платити за навчання Діани, вона звернулася до нього з цим проханням. Жити разом Коля був згоден, а брати відповідальність за свою жінку – готовий якось не був.

Цікаво, а про що він, власне у свої майже 30 думав, коли приводив в квартиру своєї матері безробітну студентку, якій ще й на пари щодня бігати потрібно?

Головна картинка – pexels.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news.

You cannot copy content of this page