— Доню схаменись, – плакала, молила єдину дитину, – Ти ж тільки подумай. скільки разів він під вінець ходив. Скільки дітей без батька зростають. Ні я ні батько свого благословення не дамо.
Коли з’явилась моя дівчинка, я мріяла про її щастя, уявляла, якою вона виросте, як піде в школу, буде дорослішати. І, звичайно, мріяла і про те, як вона закохається, хотіла стати їй подругою, щоб вона могла зі мною всім ділитися, про все розповісти.
І ось цей час настав, наша двадцятирічна дочка закохалася, тільки не принесло це радості, і виявилося зовсім не так, як я уявляла в мріях. Закохалася вона в чоловіка на 24 роки старшого за неї. Може, це і не настільки страшно – різниця у віці, хоча я особисто нічого хорошого і нормального в цьому не бачу. Але, до всього іншого, її обранець три рази був одружений, а зараз обіцяє доньці шлюб, для нього четвертий.
У всіх минулих сім’ях залишилися діти, і в останній сім’ї росте син, а його дружина вважає, що саме моя донька осиротила їй сина. Вона навіть приходила до нас додому з’ясовувати стосунки. Після тої сцени я посивіла. І це не просто слова.
Я сто разів розмовляла з дочкою, пояснювала їй все, намагалася присоромити, розповідала про дітей, яких кинув батько, про дружину, яка зараз вмивається слізьми. Але вона сама плакала і тільки говорила, що любить, що жити без нього не може. І що з дружиною він все одно розійдеться, що не вона тут причина. Але як можна вірити людині, яка вже обдурила трьох жінок, дружин і кинув трьох дітей ?!
Я намагалася поговорити і з тим чоловіком, який так змінив нашу дівчинку.. Звичайно, він дуже представницький, моложавий, при грошах, досвідчений – вміє красиво залицятись, задарував її подарунками, заговорив словами, наобіцяв золоті гори. У нас з чоловіком просив пробачення і говорив, що любить, що це сильніше його, що дочка буде щаслива з ним, мало не плакав. А коли я нагадала про всіх дружин і дітей, він сказав, що вони забезпечені, і там немає претензій. Гаразд, претензій немає, а совість де ?
Чоловік вимагає все це негайно припинити, а як? Замкнути її в квартирі? Відібрати одяг або кудись відвезти? Але ж вона – доросла вже, та й, хто знає, може, це доля в неї така, і на роду написано так. Якби той чоловік сам щось зрозумів, повернувся в сім’ю.
Одне вмовила – поки не робити ніяких рішучих кроків, а перевірити свої почуття, щоб пожили разом, не розписуючись, і вже, звичайно, не маючи дітей! Дочка інститут закінчує. Але її кавалер обіцяв, що і вчитися вона буде, і все інше в неї буде добре, і свій будинок, і машина.
Ми ж живемо середньо, як більшість людей – на необхідне вистачає, а про зайву нам якось і не думається дуже вже. А дочка тепер каже що сама, нарешті, життя справжнього побачила, що не доведеться копійки рахувати і думати, що з’їсти і що купити. У неї з’явилися красиві і дорогі речі, подруги заздрять.
Не знаю, що й робити, і чи є взагалі якісь способи якось змінити все, що сталося? І дивитися на це сил немає, і зробити нічого не можна …
Ольга Іванівна А.