Це було мило в перші роки з поцілунком, але тепер виглядає, ніби я впадаю в дитинство, хоч я впадаю в шаленство до власної секретарки.
Вона прийшла найматися на роботу така молода і гарна, що мені було байдуже її резюме і вміння. Я її найняв, а потім проводив весь час в «відрядженнях» і «нарадах» і чув набридливе від дружини: «Ключі, гроші, паспорт».
Через кілька місяців моя кохана секретарка Іринка сказала, що при надії, а дитина має мати законного батька. Я не сперечався. Було складно пояснити це дружині і синові, але син з часом зрозуміє, а дружина певно вже й так давно все знає. Син подивився на мене таким поглядом, такого я ще не бачив, дружина не говорила нічого, а просто вийшла з кімнати і дала мені в спокої зібрати речі. Я летів на крилах до Іринки і навіть ліфтом не скористався.
Дружина будила мене запахом кави і сніданком, але Іринка будила запахом душу, а далі я вже робив їй фреші і сніданок, тихо мов мишка аби її завчасно не розбудити, бо їй потрібен спокій. Вона не спішила ставати на облік, хоч я наполягав, бо вона ж має приймати вітаміни і все таке… А якось я забув ключі і почув дещо:
– У мене все під контролем. Так, через два тижні скажу, що щось пішло не так і потрібно буде поправити здоров’я в Європі в дорогій лікарні, але то буде гарний готель для нас з тобою… Він нічого не дізнається, вже готовий розлучитися зі своєю.
Я пішов збирати речі, вона нічого не пояснювала, бо що тут скажеш, я вічно забуваю то ключі, то розум…
Дружина поки додому не пустила, думаю, що через сина, який весь цей час не відповідав на мої дзвінки і повідомлення.
Фото ілюстративне.
