Дружина перед другою шафою:
– Мені немає чого одягнути.
Вже, взагалі-то, неактуально, тому що вечірка була два дні тому.
Дружина перед третьою шафою:
– Мені нема чого одягнути.
Добре, не два дні тому, а дві години, але я ж то був готовий вже два дні тому.
Дружина перед четвертою, найбільшою шафою, там навіть десь внизу Артемків велосипед:
– Мені абсолютно, катастрофічно нічого одягнути.
А потім, не обертаючись, мені:
– НЕ починай!
А я ще нічого не починав, просто злегка поворушив щелепами, щоб почати, мабуть, тим самим створивши протяг.
Ну, а як не починати, панове присяжні, якщо я вже давно стою одягнений і готовий на вихід, в тому піджаку, в якому я був на випускному, і в тій краватці, в якій я був на випускному, і в тій сорочці… На мені немає тільки мого шкільного ранця за спиною і то лише тому, що дружина його минулого року викинула.
Давайте вже залишимо ці нікчемні гендерні суперечки: істота без власної шафи, чий одяг поміщається на стільчику, – ось істинний вінець еволюції!
Автор – Олег Бaтлук.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
