Знаєте, я свою невістку не любила з самого початку. А як я мала до неї ставитися. Коли застала з самого ранку в ліжку? Приходжу я додому зі зімни, на кухні щось там товчуся та пішла до сина, щоб сказати, що сніданок готовий, а ж тут біляві коси на подушці!
То як я мала відреагувати? Дівчина отак просто собі йде до чужої хати не знаючи ні батьків, ні їхніх поглядів!
Я про це говорила своїй кумі, яка мене дуже підтримувала.
– Як так можна?, – казала я їй, – То порядна дівчина?
– Так, так, – казала кума, – Тепер така молодь пішла! Як вона з самого початку отак в родину лізе, то що там буде чинити?
Та й хто таке не говорить перед весіллям? Всі мами переживають аби невістки зробили їх синів щасливими, щоб берегла родину, щоб дітки були доглянуті та здорові.
Мій Валентинчик таки одружився з Софією і почали вони разом жити, правда вже окремо, але недалеко від моєї куми Людмили. Вона жінка одинока, тому почала до них дуже часто бігати просто допомогти з дитиною.
Дійшло до того, що вона стала там частіше бувати, ніж я, бо у мене ще й робота, а потім клопоти мої домашні, що я може раз в тиждень як прийду, то добре.
І ось мені Людмила почала приносити слова Софії щодо мене.
– Казала, що Валентин не дуже добре вихований!
– Каже, що не вміє Валентин то-то!
– Каже, що ті голубці, що ти того тижня принесла були з волосом!
– Каже, що каструлі, що ти подарувала китайські і вже дно в одній відпало!
Звичайно, що й я не стримувалася і щодо Софії та її здібностей як дружини і мами. Людмила мене теж підтримувала та підтакувала і додавала такі моменти з життя Софії та Валентина, що мені серце стискалося:
– Вона йому сніданок не готує, а він сам вчорашнє підігріває і вона ще цим хвалиться!
– Він сам пере своє спіднє і шкарпетки, бо так роблять справжні чоловіки!
– Вона дітям чіпси купує!
А потім сталася та історія, яка й вивела все на чисту воду. Я бавилася з онуком поки діти гостювали в Софіїних батьків, то було кілька днів і я спеціально брала відгул з роботи. Побачилася і вони приїхали, подякували та й забули. Але…
Приходить Людмила і я їй кажу, що гарно бавилася з онуком і хоч йому чотири, але він вже такий розумненький.
– Знаєш, я йому кажу: «Ніхто тебе, Максимку, як баба не любить», а він мені каже: «Навіть мама й тато?», а я кажу: «Може й не любить». Ти знаєш, я його страшенно люблю.
– Та бабусі й дідусі дуже люблять онуків – то всім відомо, – каже мені Люда.
І ось дивлюся, а мені невістка не дзвонить, хоч казала, що ні ці вихідні мала бігти десь на гостину. Я тоді до неї телефоную, а вона каже:
– Тітка Люда посидить, не хвилюйтеся.
Я остовпіла… Але таке, мені й легше. Але вже місяць, а невістка не телефонує. Я тоді прийшла без попередження і застала її саму.
– Чого ти Софіє мене не кажеш, що ви йдете з Валентином у гості. Аж мені він сам каже?
– Бо ми вже покликали тітку Люду і не хотіли вас турбувати, – каже невістка.
– А що то Люда за бабусю вам? Вона краще бавить дитину, як я?
– Принаймні вона не говорить, що ми дитину не любимо!, – вирвалося з невістки.
І як почалося! Виявляється, я дитину настроюю проти неї! І в дитини стрес. Я давай їй все оте розказувати. Як то було насправді, що я таке казала, але не з тою думкою, щоб нашкодити, а підкреслити, що я дитину дуже люблю.
А далі ми вже як почали виясняти стосунки, то до того на вияснялися, що виявили, як нами обома Людмила крутить! Слова так подає аби між нами посіяти недовіру, а самій мати як собі й там і там добре жити, бо й діти давали їй гроші за те, що вона з дитиною сиділа, і я рахувала її за подругу і не раз частувала та допомагала.
Отак, любі мої, треба між родиною або все в очі казати, або тримати язик за зубами, бо отаке наговорювання ні до чого доброго не приводить!
Фото Ярослава Романюка.