Двадцять два роки я бережу цю таємницю, але більше сил немає. Розумію, якщо розповім, то втрачу все. Але совість навіть спати не дає. А, що робити я просто не знаю.
У нас з чоловіком прекрасна сім’я. Хоч ми дуже рано і одружилися, але сімейне життя у нас завше було гарним. Ми створені одне для одного і між нами рідко бувають непорозуміння, які ми легко вирішуємо.
Однак була у нас одна історія на самому початку. Коли ми одружилися, у чоловіка з’явилася його колишня дівчина, яка перед цим його залишила. Чоловік цілий рік не знаходив собі місця, поки зміг її забути. Я дуже нехотіла, аби вона повернулась у його життя, адже не знала чим усе скінчиться.
Як би нерозумно це звучало, але мої побоювання виявилися марними. Вони все ж таки зустрілися. Спочатку зустрічі проходили в людних місцях, в цьому випадку мені було спокійно. Але, з часом, зустрічі стали триваліше, а у мене закралася підозра, що колишні закохані стали усамітнюватися. Ця думка не давала мені спокою ні вдень, ні вночі. Не можу сказати, що ставлення чоловіка в мою сторону змінилося, але і цей факт не давав мені гарантію того, що між ними нічого не відбувається.
Явних доказів у мене не було. Однак передчуття були нехорошими. У такому режимі ми прожили близько місяця. Між мною і чоловіком все було прекрасно, але він продовжував зустрічатися з нею. Я намагалася його розпитати про ці зустрічі, але він відразу уникав відповіді, намагаючись не вдаватися в подробиці.
Так тривало б і далі, але в один вечір чоловік не повернувся вчасно додому. Це була найгірша ніч в моєму житті. У голові постійно виникали образи того, як вони разом проводять цю ніч. Час здавався нескінченним. Зустрівши світанок за столом на кухні, я нарешті почула , що він повернувся. Чоловік виглядав дуже втомленим і явно не виспався. Мені не потрібні були слова, аби зрозуміти, що трапилося. Він роздягнувся і відправився в спальню. Не роздягаючись, заснув на ліжку через хвилину після того, як голова торкнулася подушки.
Я зрозуміла, що просто не зможу пережити цей день на самоті. Привівши себе в порядок, я зібралася і пішла в улюблений ресторанчик, попередньо зателефонувавши давньому залицяльникові, чию увагу я старанно ігнорувала весь цей час.
День пройшов як в тумані. Спочатку ми провели кілька годин в ресторані, а після поїхали до мого співрозмовника додому. В той момент я ясно усвідомлювала, що збираюся зробити. Але моя образа була настільки сильна, що розум відключився і піддався емоціям.
Додому я повернулася пізно ввечері. Чоловік прокинувся тільки через годину після мого приходу. Ми повечеряли, і він розповів мені про те, що відбувалося в його житті за останній час. Як виявилося, колишня занедужала. Її відносини з рідними і близькими не можна назвати родинними. Тому, вона попросила колишнього хлопця, аби він побув з нею доки вона відходитиме від втручання спеціалістів. Все пройшло успішно, і вона йде тепер на поправку. Після одужання вона знову збирається виїхати з міста, а значить, нашій родині нічого не загрожує.
Зрозумівши, яку помилку я зробила, мені стало нестерпно важко зізнатися чоловікові в ній. І тоді я вирішила, що не буду ніколи згадувати і говорити про це. Згодом забуду, і все пройде.
Тиждень тому ми відсвяткували 22 річницю нашої сім’ї. Чоловік закохано дивиться на мене. Але я знову згадала про той випадок. Совість просто заїдає мене. Я розумію, що брехня руйнівна сама по собі, але і ця правда принесе тільки нещастя. Не можу прийняти рішення. Чи варто все розповісти і жити спокійно ?!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
