Коли 15 років тому ми з Віктором одружувалися, свекруха одразу дала мені зрозуміти, що подругами ми не будемо ніколи. Ми одружилися, але у нас із Віктором не було дітей. Ми на них чекали довгих десять років. А потім Бог нагородив наші очікування синочком та донькою.
За ці роки, що ми жили разом, у Віктора справи йшли добре.
Він був директором великої фірми, тож я могла спокійно сидіти з дітьми у декреті. Мене це влаштовувало.
Моя мама жила від нас далеко, тому не могла допомагати, а свекруха за ці 15 років так і не змінила свого відношення до мене. В її очах я була ніхто, провінціалка, що захомутала її сина. Раніше свекруха для нього приглянула свою дівчину, «кращу». Але він вибрав мене.
Якось я повернулася з дітьми з прогулянки додому та побачила на тумбочці аркуш паперу. Поки йшла, зрозуміла, що речей Віктора в хаті немає. Він пішов від мене, а на аркуші написав неохайно:
«Пробач мені, але я полюбив іншу. Шукати мене не треба, я знаю, ти сильна і впораєшся. Повір, так буде найкраще».
Я тут же зателефонувала до чоловіка, але звідти лише мовчання. Слухавку він не взяв. Віктор просто зник із нашого життя, залишивши мене з дітьми напризволяще.
Я не знала нічого: ні де він, ні з ким. Переступивши через гордість, набрала свекруху.
— Провина тут тільки твоя, — переможно заявила вона. — Я передбачала, що це все закінчиться. А як ти хотіла?
Я вже зовсім заплуталася: у чому я винна? Я робила щось неправильно? Змиритися з цим було важко, а ще важче — думати, як жити далі. Віктор не залишив нам жодних коштів, тому ресурсів для існування у мене практично не було.
На роботу я ще не могла вийти, дітей нема на кого залишити. І тут мені спало на думку, що колись я добре підробляла написанням курсових робіт. Так ми з горем навпіл прожили ще півроку. За цей час від чоловіка не прийшло жодної звістки.
Пізній дзвінок у двері одного осіннього вечора змусив мене подумати, що це хтось із сусідів. Але коли я відкрила, то побачила на порозі свекруху. Відразу у дверях вона заголосила, я запросила її увійти.
Виявляється, молода пасія Віктора обвела його навколо пальця на повну, залишивши їхню сім’ю практично без нічого. Тепер вони ледве зводять кінці з кінцями. Свекруха благала дозволити їй пожити у нас. А я не знаю, що робити: пробачити її чи вчинити так само, як вони нещодавно зробили зі мною — просто викреслити зі свого життя?
