Ганнуся літала на крилах щастя навіть не здогадуючись, що підготувала для неї рідна мама. У неньки були свої плани на доччину долю і слухати власну дитину вона не стала.
У мене є дочка Аня, їй 16 років. Вона студентка першого курсу. Зовсім нещодавно вона приголомшила мене несподіваною новиною – дівчинка при надії і виходить заміж. Сказати, що я була вражена, це нічого не сказати. Такого повороту я не чекала.
Майбутнього зятя я поки ще не бачила, знайомі ми тільки заочно. Згідно з розповіддю дочки, він студент третього курсу. Вони познайомилися в студентському гуртожитку, почали зустрічатися. І, як результат – майбутня дитина. Офіційне знайомство відбудеться через кілька тижнів, під час канікул, і до нього я вирішила підготуватися ґрунтовно.
Справа в тому, що я проти рішення доньки. Ні, я, звичайно ж, не кажу про онука! Природно, що я не в захваті, але що тепер вдієш, раз так вийшло. Суть зовсім в іншому. Моя Ганнуся вирішила, що вийде заміж, а після появи дитини візьме академвідпустку. А потім, через рік, повернеться на навчання. План ніби і не поганий, але я вважаю, що дочка робить помилку. Колись я була на її місці і знаю, як буває насправді!
Свою дочку я мала після закінчення школи. Мені було 17. Перше кохання, юність, неосвіченість. Все, як у Ані. Тоді, я теж вийшла заміж, вчитися не пішла. Я зайнялася вихованням дитини, будинком, чоловіком. Через два роки у нас з’явилась ще одна дівчинка. Так я і жила, вважаючи, що моє життя цілком влаштоване. Я була задоволена своєю долею і думала, що проживу так до самої старості. І все б добре, але через роки мій шлюб несподівано розпався. Я залишилася з дітьми на руках, без освіти і роботи. Тоді, мені довелося дуже не солодко. Я зустрілась з труднощами, про які не знала раніше, і до яких була абсолютно не готова. Мені доводилося братися за будь-яку роботу, щоб тільки прогодувати сім’ю. Я працювала цілодобово і дуже втомлювалася. Той період свого життя я згадую з сумом.
Звичайно, з роками моє життя стало спокійніше, але і зараз, воно далеко не просте. Я все так же багато працюю, з останніх сил тягну дітей і дім. І ось тепер, я боюся, що мою дочку чекає та ж доля. Я хвилююся, що Анютка кине навчання і не захоче повертатися до нього. Вийде заміж і загубиться в домашніх турботах. Сім’я стане в пріоритеті, а особисті амбіції відійдуть на задній план. А потім, в разі чого, вона буде без освіти і будь-яких перспектив у житті. Я не хочу для дочки такої ж долі, як у мене.
У мене з’явився план дій. Ось тільки не знаю, як переконати Аню. Справа в тому, що я хочу, щоб після появи малюка дочка продовжила навчання. А вихованням дитини, займуся я. Ні про яке заміжжя і сім’ю, природно, й мови бути не може. Одружитися завжди встигнуть. Нехай спочатку закінчить ВНЗ, а там видно буде. Може на той час її нинішній обранець вже буде колишнім.
Ось тільки як мені переконати доньку? Чи зрозуміє вона мої наміри? Як пояснити, що так буде краще для неї?
Передрук без гіперпосилання на ntermarium.news – заборонено.
Головне фото – pexels.
