fbpx
Історії з життя
Хлопця покохала вродливого, веселого. Побралися, перші роки жили, наче у казці. Працювали, разом дома господарювали, донечку гляділи. Друзі забігали до нас частенько. Як же мені не підказало серце, що серед тих друзів — лихо наше ходить

Люди кажуть що, гарна я, а щодо роботи — зовсім ніякої не боюся. Хлопця покохала вродливого, веселого. Побралися, перші роки жили, наче у казці. Працювали, разом дома господарювали, донечку гляділи. Друзі забігали до нас частенько. Як же мені не підказало серце, що серед тих друзів — лихо наше ходить. Почав з деякими засиджуватися, додому повертався напідпитку.

Перестав сповна цікавився сім’єю. А через час й зовсім збайдужів — прийде з роботи, увімкне телевізор і… спить. Навіть не поцікавиться, як справи в мене на роботі, що дома потрібно допомогти, які успіхи у дочки в школі — все це його тепер абсолютно не обходило.

Розповіла про своє горе подругами, а вони: не ображає тебе, заробітну плату приносить, на дорозі не валяється, чого тобі ще треба? Але ж хіба заміж ідеш заради зарплати чи заради грошей? Людину вірну, енергійну, веселу, щедру на ласку й добро завди хочеться мати поруч.

Я навіть намагалася взяти у спільниці свекруху — давайте будемо разом кохану нам людину рятувати. Не получилось у нас знайти спільної мови: звинуватила, що це через мене її син почав пити. Мовляв, заставляю його працювати від світання до смеркання, от він, бідолаха, змушений «розслаблятись», а я ще й гризу його.

Я з усіх сил боролася за чоловіка. А він почав від мене ховатися у матері. Як не дуже вип’є — додому йде, коли ж зовсім лика не в’яже — до матері. Свекруху це все влаштовувало…

Заголовок, головне фото, текстові зміни – Intermarium.news.

Цілих 9 років ми так бідували. І таки змушені були розлучитися. Я почала вчитися заочно в інституті. На початку дуже важко було, але свого добилася. Здобула освіту і переїхала з дочкою в інше місто. Робота дається мені легко, люди мене шанують.

Чула від людей, що колишній мій до матері перебрався і п’є ще більше. З роботи його “поперли”. На маминому утриманні він тепер. Чи ж не чинить ця жінка великого зла, коли таке в неї всепрощення до пагубної звички сина? Хіба не розуміє, що надмірною материнською любов’ю знищує свою дитину?

Будь ласка, якщо друкуватимете листа на сторінках вашого видання, не пишіть мого прізвища. Бо не хочу, щоб донечка знала, що її татко зовсім скотився з дороги, кажу їй, що все у нього гаразд. Навіть купую подарунки начебто «від татуся».

Читайте також: За п’ятнадцять хвилин мама була тут як тут. Зайшла у квартиру, оглянула – нічого не зникло. Чоловічі туфлі, начищені до блиску, стояли при вході, одяг був акуратно розвішений на кріслі. Нічого не перевернуто, не розкидано. І тут чолов’яга розплющив очі. Він ошелешено зиркав то на молодшу жінку, то на старшу. А ті, озброївшись пательнею та металевою лопаткою для взуття, наступали. Бідолаха пробував опиратися. Та, почувши, що викликають пoліцію, став проситися

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Intermarium.news.

За матеріалами – Вербиченька.

Автор – Світлана Т. Новоукраїнський район Кіровоградської області.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!