fbpx
Історії з життя
Хочу звернутися до своїх сватів, яких, на жаль, ніколи не бачила. Вони проживають в одному із сіл Вінниччини і навіть не підозрюють, що у них підростає внучка Софійка.

Дорога редакціє!

Хочу з твоєю допомогою звернутися до своїх сватів, яких, на жаль, ніколи не бачила. Вони проживають в одному із сіл Вінниччини і навіть не підозрюють, що у них підростає внучка Софійка.

Моя донька Інна, котрій зараз 20 років, зустрічалася з хлопцем на ім’я Олександр. Але в чомусь вона йому не поступилася, колись він її не зрозумів, і вони розбіглися. Тепер за їхню нерозважливість має розплачуватися маленька Софійка…

З розповідей доньки я дізналася, що Олександр має вищу освіту й живе у Вінниці. Не хочеться вірити, що дорослий освічений чоловік так ніколи й не признає своєї доньки, а його батьки не дізнаються, що у них є внучка Софійка. Вона дуже жвава, рухлива, любить гратися конструктором. Від дітей почула слово «тато», та й собі: «Тато! Тато!». А де він, той тато?..

Якось донька спостерігала за Софійчиними витівками, а тоді всміхнулася та й каже: «Татусятко ти моє…» Справді, ця крихітка несе в собі частинку нашого роду і частинку вашого. Вона поєднала нас, тому ми – свати і повинні разом ростити свою ластівку.

І Олександрові, і своїй доньці я бажаю щастя в особистому житті. Але наша Софійка неодмінно має знати, що в неї, як у всіх діток, є тато і ще одні бабуся й дідусь.

Ганна О., Вінницька область.

За матеріалами – Українське Слово.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news суворо заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Intermarium.news.

Фото – ілюстративне(pixabay.com).

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook