Я – хороша дружина. Чоловіка люблю і йому довіряю. Чуже жіноче волосся на лацканах піджака ніколи не шукала, в телефон не лізла. До вчорашнього дня.
Пішла я, значить, в банк, потрібно було нову карту отримати. Взяла талончик, сіла на канапку, чекаю. Поруч зі мною – дві подруги. Панянкам десь біля сорока, обидві збентежені. Виявляється, одна викрила чоловіка у обмані, а точніше в невірності. Інша підтримувала подругу морально, хоча сама, скоріше за все, вважала, що так їй і треба. Зрозуміло, що весь спекотний діалог чула я. Не вибігати ж на вулицю!
Отже, чоловік обдуреної подруги прийшов днями якийсь дивний. Очі у нього блищали, як у кота, а на сорочці не вистачало одного ґудзика. Мабуть в пориві почуттів її відірвала або навіть відкусила якась суперниця.
Коли чоловік відправився в душ, то недовірлива дружина дістала з кишені його штанів телефон і знайшла там дивні повідомлення і дзвінки. Чоловік відпиратися не став – безсердечний, же! – і в усьому зізнався. Так, є інша. Її люблю, тебе жалію.
– Я йому десять років життя віддала, – бідкалася обдурена жінка поруч зі мною. – А він…
У цей момент на табло загорівся номер мого талона, і я відчалила від двох незнайомок. Але трохи пізніше почута в банку розмова спливла в моїй голові. Справа в тому, що мені самій трохи за 40, а через кілька місяців ми з чоловіком будемо відзначати трояндове весілля. Я почала активно додумувати і домислювати, почуте тому, коли ввечері прийшла додому, то до бойових дій була готова.
Чоловік повернувся пізно. Я прискіпливо придивилася. Очі не блищать, просто закриваються. Втомився, звичайно, як собака. Але від чого? Як і в розповіді тієї жінки з банку, чоловік вирушив в душ, а я, секунду повагавшись, взяла його телефон.
Було соромно, руки тряслися, адже така поведінка мені не властива. Але якщо сказав «А», говори і «Б». Тому я стала спішно гортати стрічку повідомлень і через якийсь час мої щоки запалали. Ось воно!
У телефоні була маса повідомлень від якоїсь Королеви. Безсовісна.
Королева писала моєму чоловікові частіше, ніж банк надсилав йому повідомлення. Текст повідомлень я читати не стала, побоялася одкровень. Тоді я відкрила стрічку дзвінків. Королева нахабно дзвонила, а мій чоловік дзвонив їй.
Світло померкло в очах, а в середині защеміло. Господи, як же це боляче виявляється! Від усвідомлення чоловікової невірності мене навіть занудило. Може напитися?
Я обережно, немов це була гpаната, поклала телефон на комод, і тут в дверях кімнати постав він. Кремезний зрадник з вологим рушником. По моєму обличчю чоловік відразу зрозумів (давно живемо разом) щось сталося, і мовчки кивнув головою, ніби запитуючи, мовляв, що у тебе тут?
Я безапеляційно пред’явила звинувачення:
– Хто така Королева і чому вона живе в твоєму телефоні?
Чоловік подивився на мене так, ніби я була шафою, яка несподівано заговорила. Виникла пауза. Та сама – саркастична пауза.
– У тебе все? – нарешті поцікавився чоловік.
– Не очікувала від тебе, – зізналася я з гіркотою вселенського масштабу.
У скронях пульсувала образа, сердечко шалено стукотіло, як вогонь в тісній грубці. Десять років… Десять років разом…
Чоловік підійшов до комода, взяв свій телефон і натиснув кнопку виклику. Я заплющила очі. Напевно, він дзвонить їй, щоб розповісти – обман розкритий.
Але замість цього несподівано задзвонив мій телефон. Я відкрила очі. Чоловік підніс до мого обличчя гаджет, і я побачила на екрані, що на зв’язок викликається… Королева. Але ж у нас інше прізвище!
Чоловік поблажливо дивився на мене і так же посміхався. Терпляче чекав, коли дійде.
І тут я згадала, як він іноді мене називав, особливо в перші роки нашого шлюбу.
Він називав мене королевою Марго, адже ім’я моє – Маргарита…
Автор – Марго Cоседова.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
