Мені було лише двадцять років, коли ми познайомилися з моїм майбутнім чоловіком. Мені залишалося ще кілька курсів університету, але я вже була досить самостійною, бо знайшла підробіток. Вийшло навіть попрацювати влітку за фахом. Місто у нас невелике, але ми з чоловіком не переїхали. Чоловік постійно у відрядженнях, зате займає добрий пост у найбільшій компанії у нашому місті.
Мій чоловік дуже активний, тому його часто відправляли навіть до столиці. Його поважали за чесність та працелюбність. І в головному офісі, який знаходиться в Києві, одного разу його помітили та запросили перевестися на роботу в столиці. Керівництво його компанії наполягало на переїзді мого чоловіка.
На той час ми вже прожили кілька років і встигли накопичити деякі заощадження на квартиру. Звичайно, не в столиці, а в нас, але після довгих роздумів ми з чоловіком наважилися ризикнути. Особливо коли компанія, в якій працював чоловік, пообіцяла надати службову квартиру на перший час.
Чоловікові зробили надбавку в зарплаті, тому ми розраховували, що швидко розплатимося з боргами. Я знайшла собі нову роботу із більшою зарплатою. Доводилося серйозно економити на речах та їжі, щоб швидше накопичити потрібну суму. Мені довелося навіть взяти підробіток, яким я займалася вечорами та ночами. Так що вдень та вночі ми працювали, щоб заробити на нову квартиру.
І наша мрія стала реальністю! Ми змогли! Стало легко і дуже радісно. У хорошому настрої ми готувалися до переїзду, оформлення документів, вибору меблів для нової квартири. Зазвичай я не дуже жалую ходьбу по магазинах, але тут ми з відмінним настроєм вибирали і робили покупки. Життя поступово налагоджувалося.
Ми вибрали велику та світлу трикімнатну квартиру. Довго шукали потрібний варіант, але знайшли те, що сподобалося і мені, і чоловікові. Щоправда, там треба було зробити гарний ремонт, але ми розраховували, що зробимо його самотужки. І все було добре, доки в наші плани не втрутилися родичі.
— Лесь, – дзвонить сестра, – ну ти ж знаєш які у нас тут зарплати. Олегу(її чоловіку) запропонували непогану роботу у столиці. Тижнева вахта. так ми й погодились. Я й собі знайшла підробіток, ну не буду ж я чоловіка самого відпускати. Так от. У мене до тебе справа. Ми оце подумали і вирішили, що ти ж нас не виженеш. ми в тебе зупинимось.
Рідна сестра. Що я могла сказати? Погодилась на перших порах, але попередила, що ми робитимемо ремонт, тому ніяких супер зручностей не буде.
Так і живемо більше ніж пів року. Тиждень у нас свобода а тиждень навала. Уже просила сестру знайти якийсь інший варіант для проживання, але вона навіть не зрозуміла, до чого я. Вони ж усього на тиждень і все! Які узагалі питання можуть бути?
А мені все це уже набридло до не можу. Чоловік теж не в захваті, але псувати відносин з родиною не хочеться. І як їх відвадити від нашого дому?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – intermarium.news.
