fbpx

І ось, через кілька днів, я знову чекала автобус. Біля лавок з пасажирами проходив все той же, парубок. Він так само мовчки простягав руку з купюрами і дивився в очі людям. Деякі відверталися або просто робили вигляд, що не бачать його. Деякі діставали дрібні гроші. Ну а далі я стала свідком дива після якого, власне, навіть дріб’язок нікому не кидаю і вам не раджу

За останній місяць я майже щодня була на автовокзалі одного обласного центру. Мене по роботі відрядили на дочірнє підприємство в інше місто, і я регулярно їздила туди і назад автобусом.

Так ось, в один із днів, коли я чекала свого автобуса, до мене підійшов молодий чоловік. На вигляд він був одягнений бідно, але чисто. Він підійшов і просто мовчки простягнув мені свою руку, в якій лежало кілька купюр. Я вирішила, напевно, він німий і потягнулася за гаманцем. Дістала двадцятку і дала людині. Ну, вокзал, в дорозі може всіляке статись. а він ще й німий до всього.

І ось, через кілька днів, я знову чекала автобус. Біля лавок з пасажирами проходив все той же, парубок. Він так само мовчки простягав руку з купюрами і дивився в очі людям. Деякі відверталися або просто робили вигляд, що не бачать його. Деякі діставали дрібні гроші.

Через деякий час я пішла до автомата з кавою і прозріла від побаченого. Недалеко від автомата стояв той самий хлопець і говорив з водієм автобуса. Тобто, він міг говорити! Просто, напевно, вирішив, що не буде придумувати сльозливі історії і скаржитися на життя. А просто протягне руку без слів. Так простіше! Але далі – більше.

Хлопець перерахував свій заробіток і, відібравши кілька купюр побільше, сховав їх у кишеню. В руках залишилося всього кілька дрібних з якими він ходить завжди. А потім, він підійшов до автомата і купив собі кави. Я ще тоді подумала, а чого ж не в кіоску? Там розчинна дешевше. Ну а далі парубок дістає з внутрішньої кишені ключі і відчиняє спокійнісінько одне з авто, що було припарковане поруч.

Чесно! У мене мову відняло. Та він же геній той парубок і все тут. А що? Прийшов відпрацював простягаючи руку. Та навіть і говорити нічого не потрібно, такі як я самі все додумують. Перерахував гроші, випив кави і поїхав додому. Ні руки, ні ноги не перетрудив, живи і радій собі.

Після того грошей я нікому не даю принципово. Перед очима одразу та машина (я на таку й заробити не можу) і парубок за її кермом.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page