Завдяки своїм батькам я вперше дізналася, що така справжня зрада рідних людей
Мої батьки ніколи не могли знайти спільної мови.. Тому моє дитинство було просто нестерпним. Але найприкріше було те, що мої батьки ще й за комір заливали вдвох. Мені лячно було перебувати разом із ними. Добре, що мене іноді забирала моя улюблена бабуся.
Одного дня, коли мої батьки знову влаштували концерт, хтось із сусідів викликав наряд. Ті побачили умови сім’ї і те, що є я там повідомили про це відповідні структури. Мене хотіли забрати, але батькам дали шанс виправитись.
Завдяки батькам я вперше дізналася, що таке справжня зрада рідних людей. Мій світ на той момент остаточно розсипався. Я досі пам’ятаю свій стан. Я пережила, емоції переповнювали мене.
Мені було не по собі тільки від однієї думки, що я потраплю туди, де живуть діти без батьків. І дякую моїй бабусі, що вона завадила цьому статися. Вона взяла мене під опіку. І з того часу моє життя налагодилося. Своїх батьків я не бачила і стала потроху забувати цей прожитий мною морок. Завдяки моїй любій бабусі в мене нарешті розпочалося щасливе дитинство.
Я почала відвідувати школу. Бабуся зі мною багато займалася: вчила мене считати, допомагала вивчити таблицю множення, допомогла мені запам’ятати країни та їхні столиці. Бабуля привчила мене швидко вивчати уроки, а потім ми з нею ходили на прогулянку.
Отак і проходила моя юність. Я успішно закінчила школу, потім вступила до інституту. А коли я перейшла на 2 курси навчання, моя бабуся пішла у кращий світ. Це було для мене ніби кінцем світу, бо для мене бабуся була і мамою, і татом, і навіть подругою.
Бабуся у спадок мені залишила свою квартиру. Я була 18-річною студенткою і мені було дуже важко жити на одну стипендію. І я почала шукати собі підробіток. З ранку я стала розклеювати оголошення за гроші. А ночами мила підлогу в супермаркеті. Мені було дуже важко, я не висипалася. Я не жила, а існувала. І так тривало доти, доки я не закінчила навчання.
Коли я вже вчилася на останньому курсі в інституті, я познайомилася з одним хлопцем. Я йому дуже сподобалася, він став за мною упадати. Потім ми почали зустрічатись.
Він покликав мене працювати до батька в офіс працювати бухгалтером. І я погодилася. Я почала отримувати набагато більше грошей, ніж у супермаркеті.
Моє життя почало налагоджуватися. Згодом ми з моїм хлопцем одружились. Ми переїхали в його квартиру, а ту, що дісталась від бабусі – здавали.
І тут мої батьки з’явилися. Звідки вони дізналися, що я вдало вийшла заміж, і стала здавати квартиру бабусі іншим людям? Ні, вони не прийшли до мене з вибаченнями! Вони прийшли до мене, щоб забрати ключі від бабусиної квартири. Вони мені заявили, що самі там житимуть.
Я чомусь соромилась про все розповісти чоловіку. Щиро вірила, що отримавши відмову від мене, вони підуть собі, але ні. Щодня вони приходили під наші двері і чоловік таки дізнався.
Коли вони знову прийшли, він до них вийшов. Не знаю, що він їм казав, але відтоді я їх не чула і не бачила.
Думала, його ставлення до мене після їх візиту зміниться, але ні. Зачинивши тоді двері він не обмовився ні словом. Відтоді ніколи не підіймав ту тему і не згадував про те, хто є моїми батьками. І за це я йому вдячна.
Головна картинка – pexels.
