Ми з дружиною прожили разом дев’ять років. Були непорозуміння, але нічого серйозного. Ми завжди знаходили компроміс. Так мені здавалося.
Але рік тому я вперше побачив її справжню натуру. Того дня все пішло не так. На роботі сталось непорозуміння із керівництвом, проєкт, над яким я працював, провалився. Начальник влаштував сцену, і я ледве стримався, щоб не звільнитись.
Коли я повернувся додому, дружина одразу помітила мій настрій. Вона запитала, що сталося, запропонувала поговорити, але мені не хотілося. Я просто хотів тиші.
— Просто залиш мене в спокої, — буркнув я, скинувши куртку.
Вона не збиралась заспокоюватись.
— Ти не можеш ось так говорити мені тільки тому, що тобі зле.
Я вже був на межі, і ця розмова тільки підливала масла у вогонь. У якийсь момент я не витримав, схопив ключі від машини й вийшов. Я не хотів продовжувати цю розмову, бо розумів, що скажу зайве.
Зазвичай, коли мені було потрібно охолонути, я просто сидів у машині й слухав музику. Але того разу я вирішив зустрітися з друзями. Ми зайшли до кафе, розмовляли.
І тут з’явилася Марина, подруга моєї дружини. Я ніколи особливо не звертав на неї уваги, але чув, що вона не зразкова дружина. Її чоловік, Артем, працював, а вона в цей час розважалася.
Марина одразу приєдналася до нашого столу. Почала приділяти мені особливу увагу, натякати на те, що давно їй подобаюсь і що ми стали б гарною парою.
Потім, Марина запропонувала підвезти її додому. І я, не знаючи чому, погодився.
Тільки коли ми приїхали до її під’їзду, до мене дійшло.
— Це погана ідея, — сказав я.
Я розвернувся й поїхав додому. Вона чекала мене біля дверей, обличчя було напружене.
— Де ти був? — запитала вона, допомагаючи зняти куртку.
Я вирішив не вигадувати історій. Розповів усе, як було. Про кафе, про Марину, про те, що я не пішов на цей крок.
Вона дивилася на мене уважно.
— Тобто, ти хотів мені зрадити, але передумав?
— Я не хотів. Просто був не в гуморі, і не думав.
Вона мовчала. А потім раптом заговорила зовсім про інше.
— Ти знаєш, що вона зраджує своєму чоловікові?
Я знав. Але яке це мало значення?
— Її чоловік нічого не підозрює. Думає, що вона ідеальна дружина.
Я не розумів, до чого вона веде.
— І що ти хочеш зробити?
Відповідь була несподіваною.
— Я хочу, щоб він дізнався правду.
Через кілька днів дружина щось замовила онлайн. Я не надав цьому значення. Лише потім я дізнався, що вона відправила Артему квіти з запискою. Вона зробила це в день, коли у Марини була зміна, а в її чоловіка вихідний. Записка натякала на те, що у Марини був кавалер і він її кохав. Квіти отримав чоловік Марини, Артем.
— Ти серйозно? — запитав я, коли дізнався.
— Ще й як, — відповіла вона.
Артем дізнався правду. Через тиждень подав на розлучення. Я не знаю, як до цього ставитися. Я не зрадив дружині. Але вона все одно вирішила зробити так подрузі.
Тепер я розгублений і просто не розумію, чого чекати від цієї жінки узагалі. Для мене вона завжди і тиха і спокійна і добра, але після цього випадку я розумію, що це не так і ніколи так не було, судячи з усього.
Смішно, але я в її присутності вже й розповідати нічого не хочу, адже не впевнений у її реакції. Що вона собі вирішить, як відреагує, що зробить?
Як жити із нею далі, та й чи потрібно?
