І у всіх ще вистачає совісті у мене запитувати, чому то я образилась? Невістка теж молодець, прям акторські задатки є – геть сльозу пустила: “Мамо, я вас образити не хотіла, наміру не мала. Я вас люблю і шаную”. Шанує вона. Показала всьому селу, яка то в неї до мене шана. Дякую красно!

І у всіх ще вистачає совісті у мене запитувати, чому то я образилась? Невістка теж молодець, прям акторські задатки є – геть сльозу пустила: “Мамо, я вас образити не хотіла, наміру не мала.

Я вас люблю і шаную”. Шанує вона. Показала всьому селу, яка то в неї до мене шана. Дякую красно!

У моєї невістки був ювілей три дні тому -35. Оскільки кумів і родичів у них багато, а вітати прийдуть усі, то й готувати стіл потрібно було.

Невісточка моя хоч і вправна дівчина, але ж усі розуміють, що зайві руки у такій справі нікому не завадять. Тож у суботу із самого ранку я до неї пішла на поміч.

Цілий день і четвертої ранку ми з нею на кухні прокрутились. Син мене відвіз додому, а невістка пообіцяла подзвонити і сказати, на котру приходити нам із чоловіком.

Читайте також: Знову дзвінок із того ж номера і знову я скидаю. А що нового почути повинна від брата? “Забери, твоя черга, я вже не можу”. Так щороку на всі канікулах, уже п’ять років поспіль. А все тому, що одного разу мої тато і мама повірили в казку і в свої, майже п’ятдесят, вирішили, що можуть стати батьками.

І ось, я наступного дня привела себе в порядок, зробила зачіску, речі чоловіку напрасувала, а нас ніхто й не кличе.

Я набираю невістку і сина, а трубку ніхто й не бере. А тут проїжджають куми сина, ще й запитують, чи нас не підвезти, адже на вони якраз на свято їдуть. П’ята, шоста, восьма, десята, нас ніхто не запросив. Полягали спати і навіть балакати між собою не хотіли, наскільки вражені були таким ставленням.

А тут у понеділок, коли я саме на роботу збиралась, телефонує невістка:

— Мамо, приходьте з татом сьогодні ввечері, посидимо по-людськи. Вчора основні гості відбули, відбігали. Сьогодні можна посидіти нормально, розслабитись.

Я мало дар мови не втратила від такого. Питаю, а чи не соромно їй узагалі мене набирати після того, що вона зробила. То як готувати, то я перша прийшла, а як за стіл, то обраних тільки а нас потім? Не достойні ми з дідом, виходить?

Уже за п’ять хвилин син із дружиною у нас на порозі були. обоє ще й обурені. мовляв. що це я таке наговорила і як узагалі могла подумати таке? Вони спеціально нас з усіма гостями не просили, адже нам там було б сумно – одна молодь. А от сьогодні і батьки невістки і ми прийдемо. посидимо по-людськи у тиші. Бігати коло гостей не потрібно буде, хвилюватись. Відпочинемо, одним словом. Невістка ще й сльозу пустила. мовляв і любить нас і поважає, і не розуміє. чого то ми образились.

А й справді, невже нас так важко зрозуміти?

Раїса М.