Мені 31 рік і я 3 роки перебуваю в шлюбі. Коли я виходила заміж, то знала, що мій майбутній чоловік вже був одружений і має двох дітей від першого шлюбу. Особисто мене це ні крапельки не бентежило. Коли ми познайомилися, мені було вже майже двадцять вісім років, і я ні разу не мала серйозних відносин. Я вже й не мріяла, що колись одягну білу сукню, планувала в тридцять років завести «дитинку для себе» і все. Але цей чоловік не залишив мені вибору. Я закохалась.
Наші відносини розвивалися стрімко на морському курорті, і відразу після відпустки він привіз мене в свій будинок, як господиню. І все б нічого, але мій чоловік надає багато уваги протилежній статі. Не те щоб саме гуляє, просто дамський угодник. Всім жінкам навколо говорить компліменти, дарує дрібні подаруночки. На початку наших відносин, я дуже ревнувала і влаштовувала сцени. В принципі, не думаю, що чоловік мені зраджував. Але я так вже втомилася від своїх підозр, що згодна пробачити його невірність, аби він завжди залишався зі мною. Не хочу більше доводити себе вигаданими сценами і істериками. Я давно зробила для себе такий вибір. Головне, що коханий постійно повертається до мене.
Насправді, я перебільшую. Про зраду поки мова не йде, я просто не виключаю цього. Хоча, звідки мені знати. Тільки мої батьки мене постійно дістають. Вони, звичайно, теж все бачать і розуміють. І постійно нагадують про те, що чоловік у мене вітряний і не постійний. Мовляв, якщо одну сім’ю покинув, то і тобі з легкістю організує ту ж доля. Зрозуміло, що вони переживають за мене. Кажуть, що я сама себе не поважаю, раз веду себе так. Жінка повинна знати собі ціну, що він не останній чоловік у світі і тому подібні розмови. Але мене все влаштовує. І я не вважаю що це мій єдиний варіант. У мене своя позиція, яка нікого не стосується.
Чому це всіх навколо хвилює? Нехай кожен живе так, як він вважає за потрібне. І я теж. Адже я не лізу нікому давати порад. Мені так зручно, я люблю свого чоловіка, і я даю йому свободу. Як то кажуть, якщо любиш – відпусти. Я йому, звичайно, свої думки вголос не озвучувала, але якщо знадобиться – скажу.
Начебто і перед батьками незручно ганчіркою виглядати, але як їм пояснити, що я дуже просто ставлюся до фізичної зраді. Для себе я давно розставила пріоритети: для свого чоловіка я завжди буду наймилішою і прекрасною дружиною. Тому де він відпочив півгодини, зовсім не важливо, якщо інші двадцять три з половиною години він був зі мною.
Батьки – люди іншого покоління, тому моїх поглядів вони не розділять. Але при цьому мені потрібно раз і назавжди припинити їхні повчання. Як не посваритися з батьками, і нарешті жити власним життям? Набридло слухати настанови і поради предків, хочу, щоб всі від мене відчепилися.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонена.
Головна картинка ілюстративна – pexels.
