fbpx

Інколи стриматись не можу, так і хочеться у сина мого запитати, чому покинув Ірину заради Анни цієї. Не подумайте чого, другу невістку я прийняла, вже й онуків двох маю, але про першу – Ірину, ну ніяк забути не можу, надто між ними різниця разюча. І ось у чому

Інколи стриматись не можу, так і хочеться у сина мого запитати, чому покинув Ірину заради Анни цієї. Не подумайте чого, другу невістку я прийняла, вже й онуків двох маю, але про першу – Ірину, ну ніяк забути не можу, надто між ними різниця разюча.

І ось у чому.

Своєю першою невісткою Іриною, я як жінка і мама, відверто захоплювалась. Ну не вміла і не вмію я бути такою господинею вправною, а головне – невтомною. Такими, напевне, тільки на світ з’являються. бо я особисто просто не уявляю. як так можна.

Ірина вставала ще удосвіта і не важливо, що жили вони із сином у міській квартирі. Як тільки вона очі відкривала – одразу ж у неї в руках робота кипіла.

Я тоді у них на гостині була тиждень, чи два, то моєму подиву меж не було.

Читайте також: Сестра так у трубку волала, що усі в автобусі принишкли. Сестра горланила, що я не мала права залишати маму саму і що повинна була б із нею порадитись, але я мовчки вимкнула зв’язок. Так, я вчинила не гідно по відношенню до найріднішої людини, але в мене на те були свої причини

Уже до сьомої, коли їй на роботу йти, у неї і їсти наварено і у домі вологе прибирання зроблено і сину речі випрасувані і обід у судках акуратно складений.

А які ж у неї порядки скрізь були – пил навпроти сонця і той не літав. Увесь час вона як не з ганчіркою, то з віником, або пилососом. Що там у тій квартирі вже було прибирати я не знаю, але вона постійно це робила.

У сина тільки білі шкарпетки, всі складені так, що прямо хоч фотографуй. Речі вона прасувала усі і складала до шафи. А ті шафи, то ж окрема мова. Я таке ніде не бачила, але у неї все під лінієчку було складено. Випрасувано і складено, ніби машина яка те робила. Шафу відчиняєш, а звідти свіжістю віє. Син мій, мов на свято яке у будній день ходив – увесь так і сяяв.

А сама Ірина. Ну то прямо лялечка з обкладинки. Волосинка до волосинки. Мені здавалось, що вона і спить стоячи, бо ніколи я не бачила її без нафарбованого обличчя, чи волосся не укладеного у зачіску яку.

А коли онук з’явився? Вона не тільки темпів не збавила, а навпаки. Миє, начищає, випарює, прасує. До мене як приїздили на кілька днів, то вона кожен куточок до ладу приводила. Можна було білою ганчірочкою по хаті пройти і ніде ні порошини не знайдеш.

Але мій син її залишив. Я просто тоді не могла вухам своїм повірити. Ну як? Ідеальна жінка, як таку можна залишити? Заради кого?

Привів він до мене дуже швидко Анну на знайомство. Дівчина дуже хороша, весела, кмітлива і така, прямо вся світиться із середини. Тут і сам поруч посміхаєшся і не розумієш чому.

Мені в місто було потрібно і я заїхала до них якось суботнього дня. О другій дня вони лиш піднялись, я їх збудила. У холодильнику кіт не валявся, а у домі явно три дні ніхто не наводив лад. У Ірини до цього часу уже б і порядки були і обід свіжий і ще яка робота кипіла б. А Анна нам кави наварила, заплела волосся у хвіст кривенький і сіла до столу жує тости і про щось весело розповідає. До плити вона до п’ятої так і не підійшла. Син мій сам зварив пельмені нам.

І от така вона спокійна і розслаблена у всьому. Ні, вона лад наводить тут я нічого не кажу, і їсти варить і дітей глядить. Але їй краще кудись сходити на прогулянку, чи з друзями зустрітись. Син мій сам собі обід збирає на роботу, сам купує шкарпетки і сам футболки прасує.  І що головне – Анні він не дорікає. Навпаки, ще й двері прикриє коли дітей у школу збирає, аби вони своїм галасом маму не будили.

От поясніть мені як так? Мати ідеальну дружину і поміняти її на Анну.

Ну що йому не так було?

20,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page