Інна прокинулася серед ночі в холодному поту, підскочивши з ліжка. Їй приснилося, що її сина Миколу тягнуть до червоної машини якісь люди. З чого б це раптом такий сон?! Микола був зразковим хлопчиком, точніше, вже юнаком. Жив в орендованій квартирі в центрі, навчався заочно і працював у великій фірмі, все у нього складалося чудово. Він не знався з поганими компаніями, не вживав нічого забороненого і вів активний спосіб життя, займався спортом.
З дитинства ріс ласкавим, не створював матері ніяких серйозних проблем. Кожен день він дзвонив їй о 20:00 і розповідав, як минув його день. Шкода, що батько не встиг побачити, якою гідною людиною виріс його син! Його не стало, коли Миколі було дванадцять.
І з чого раптом такий сон… Інна не хотіла даремно турбувати сина, але й подолати свій страх не змогла, тому взялася за телефон і набрала його номер. Він не відповів на дзвінок. Звичайно, він, можливо, спать. Інна ніяк не могла заспокоїтися, ходила кімнатою взад-вперед і думала, що могло трапитися з її улюбленим сином.
Зрештою, вона зрозуміла, що не вийде просто переконати себе, ніби все добре – треба щось робити. Звернутися до правоохоронців? Нерозумно, що вона скаже? Що їй приснився поганий сон, а син не відповідає на телефон о 3 годині ночі? У кращому випадку назвуть її несповна розуму.
На душі було важко… вона добре пам’ятала ту сцену зі сну, де сина тягнуть до червоного автомобілю і щось тримають біля шиї. Їй ніколи не снилися такі сни! Нарешті, вона вирішила, що нехай краще буде виглядати нерозумно, але упевниться, що з Миколою все в порядку.
Вона взяла таксі і поїхала до сина. По дорозі кілька разів набирала його номер, але той, як і раніше не відповідав. Інні залишалося тільки молитися і сподіватися, що її сон нічого не значив.
Вже під’їжджаючи до будинку сина вона помітила, як спалахнуло світло в під’їзді – а воно реагувало на рух. Тобто там якраз хтось йшов. Вона зі сльозами попросила водія таксі супроводити її і вони поспішили до під’їзду. О, Господи, – біля під’їзду стояв той самий червоний автомобіль!
Коли вони підійшли, з під’їзду троє незнайомих хлопців виштовхували Миколу. Вони не очікували зустріти кого-небудь на своєму шляху, і тому дещо остовпіли, зіткнувшись з жінкою і чоловіком, що явно прямували в їхній бік.
Таксист відразу зрозумів, що справа серйозна, і голосно сказав:
– Значить так, хлопці, поліція вже на під’їзді. Можете просто звалити по-хорошому, даю вам рівно п’ять секунд. Інакше сядете за статтею.
Хлопці переглянулися і дружно кинулися до машини, відштовхнувши Миколу в сторону таксиста. З машини вони кричали якісь нісенітниці, але це вже не мало значення.
Інна кинулась обнімати сина, а він запитав:
– Мамо, ти взагалі як тут ?!
– Не знаю, синку, Ангел-Хранитель привів! Як добре, що з тобою все гаразд Хто ці хлопці?
– Мамо, не хотів тобі казати, на роботі у мене проблеми, одна дівчина діймає увагою, а я їй відмовляю. Ось вона і намовила хлопців поквитатися зі мною за те, що я не хочу з нею зустрічатися. Ти так вчасно… Нічого хорошого мене не чекало.
Вони ще з хвилину стояли обнявшись, а потім подякували таксисту і попросили відвезти їх додому до Інни.
З роботи Микола звільнився і змінив місце проживання, більше його не чіпали.
Автор – Катерина Pусіна.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!