“Іро, ну ти ж знову зносила чергову пару кросівок, так?” — засміявся Ростислав, поглядаючи на мене. “Тобі взуття недокупишся! Ходиш дуже неакуратно, підошву вічно обдираєш. Це ж треба так на все наступати!”

Цих вихідних ми з Ростиславом були в гостях у наших друзів. Звичайні такі зустрічі: чай, смаколики, розмови про все на світі. Та цього разу темою розмови стало взуття. Ну, як темою — випадковий жарт, який несподівано зачепив мене більше, ніж я думала.

“Іро, ну ти ж знову зносила чергову пару кросівок, так?” — засміявся Ростислав, поглядаючи на мене. “Тобі взуття недокупишся! Ходиш дуже неакуратно, підошву вічно обдираєш. Це ж треба так на все наступати!”

Я усміхнулася у відповідь і нічого не сказала. Не хотілося псувати настрій друзям через таку дрібницю. Але вдома, коли ми вже вкладали дитину спати, ці слова не виходили у мене з голови. Дійсно, я часто змінюю взуття, але ж не через те, що я його не бережу. Мої кросівки зношуються, тому що я майже весь день на ногах. Я йду в магазин, ношу продукти додому, веду малечу на гуртки, а коли їду в маршрутці, то стою, бо місця ж часто немає. Весь цей час я у своїх стареньких кросівках.

А що Ростислав? Він зранку в машині — з роботи на роботу, з роботи додому. Ввечері взуття чисте, неначе з магазину. По дому він мало що робить, в магазин — ні ногою, з дитиною гуляє рідко. А де ж він взуття зносить? Виявляється, це саме я “невдало” витрачаю наші спільні ресурси, бо моє взуття не витримує навантажень.

Тепер я стою перед дзеркалом, розглядаю свої кросівки та думаю: а чи насправді це було кепкування, чи щось більше? Може, Ростислав просто не помічає, скільки всього я роблю для нашої сім’ї? Щоденна рутина вже стала настільки звичною, що він і не бачить, як багато роботи я виконую, і як це відбивається навіть на такій дрібниці, як взуття.

Та знаєте що? Наступного разу, коли він знову пожартує про мої кросівки, я просто скажу: “Так, Ростиславе, я дійсно витрачаю наші гроші на взуття. І роблю це з гордістю, бо кожен крок, який я роблю у своїх кросівках, це ще один крок до того, щоб наша сім’я була щасливою”. Можливо, після цього він подумає над тим, де саме він “економить” свої кроки.

You cannot copy content of this page