Років в п’ять подружка Терезка відкрила мені головну таємницю дорослого життя – як люди одружуються.
Ділюся, може, хто не знав.
Над кожною людиною ширяє ангел.
Якщо Сашин і Машин ангели дружать, то хоч живи Саша з Машею на різних планетах, нікуди їм не дітися, визначено.
А якщо ангелів один від одного верне, то закохуйся, чи не закохуйся – нічого не світить.
Вірю.
Нещодавно, перебуваючи в настрої мемуарному, ворушила минуле.
Ось, пригадалося.
Наприклад, Іванишинка.
Бабулька-сусідка забула на дачі телефон, страшно засмутилася, тиск стрибнув вгору, але річ дорога, не дай бог микнуть, вирішила повернутися за пропажею, добре, виходячи з під’їзду, натрапила на Іванишинку.
Іванишинка зрозуміла – якщо бабусю не зупинити, до вечора доведеться мати справу з похоронним агентством, як могла заспокоїла і запропонувала, давайте я поїду, тільки дорогу розкажіть. Кілька разів заблукавши, дісталася.
Бабулин телефон знайшовся, Іванишинка побродила по ділянці, зірвала твердокам’яну грушу – кислятина, вилиці звело, а потім глянула на сусідню ділянку і мало не захлинулася слиною.
Там стояла розкішна яблуня.
З такими яблуками на ній кожен би заздрив.
Буває, раптом чогось так сильно захочеться, що здається, впадеш, якщо в цю секунду не отримаєш.
Іванишинка покричала, є хто вдома?, ніхто не відгукнувся, і машини поруч не було.
І тоді Іванишинка, керівник проекту, провідний спеціаліст і шанована людина з бездоганною репутацією, переступила низенький парканчик.
Пострибала безрезультатно, згадала дитинство золоте і полізла на яблуню.
Ну, що сказати про смак – приблизно такі яблука росли в райському саду.
Іванишинка схрумкала одне, потягнулася за іншим, і тут знизу сказали:
– Ну нехай діти, але доросла жінка! і не соромно вам?
Іванишинка з жахом глянула вниз, побачила сердитого чоловіка, звідки тільки взявся, почервоніла і промямлила:
– Я Вам зараз все поясню!
– Вже потрудіться порозумітися, – сказав чоловік, – до речі, малина – теж ваших рук справа? хоч би для пристойності ягідку залишили!
Іванишинка обурилася:
– Яка ще малина? вирішили всіх собак на мене повісити ?!
Переступила незграбно на товстій гілці, гілка тріснула і разом з Іванишинкою звалилася вниз.
У чоловіка Іванишинки друзі потім запитували, як це він, переконаний холостяк, попався на гачок.
– Що мені було робити? говорив чоловік Іванової, – вона впала до моїх ніг!
Наївний.
Насправді це два ангела, почувши тріск, шум і гостре слівце, що вирвалося у Іванишинки разом з відчайдушним криком, переглянулися, посміхнулися і потиснули один одному безтілесні руки.
Потім ще розповім…
Автор: Наталія Bолністая.
Фото – ілюстративне, з відкритих джерел.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
