fbpx
Історії з життя
Іванишинка зрозуміла – якщо бабусю не зупинити, до вечора доведеться мати справу з похоронним агентством, як могла заспокоїла і запропонувала, давайте я поїду, тільки дорогу розкажіть. Кілька разів заблукавши, дісталася

Років в п’ять подружка Терезка відкрила мені головну таємницю дорослого життя – як люди одружуються.

Ділюся, може, хто не знав.

Над кожною людиною ширяє ангел.

Якщо Сашин і Машин ангели дружать, то хоч живи Саша з Машею на різних планетах, нікуди їм не дітися, визначено.

А якщо ангелів один від одного верне, то закохуйся, чи не закохуйся – нічого не світить.

Вірю.

Нещодавно, перебуваючи в настрої мемуарному, ворушила минуле.

Ось, пригадалося.

Наприклад, Іванишинка.

Бабулька-сусідка забула на дачі телефон, страшно засмутилася, тиск стрибнув вгору, але річ дорога, не дай бог микнуть, вирішила повернутися за пропажею, добре, виходячи з під’їзду, натрапила на Іванишинку.

Іванишинка зрозуміла – якщо бабусю не зупинити, до вечора доведеться мати справу з похоронним агентством, як могла заспокоїла і запропонувала, давайте я поїду, тільки дорогу розкажіть. Кілька разів заблукавши, дісталася.

Бабулин телефон знайшовся, Іванишинка побродила по ділянці, зірвала твердокам’яну грушу – кислятина, вилиці звело, а потім глянула на сусідню ділянку і мало не захлинулася слиною.

Там стояла розкішна яблуня.

З такими яблуками на ній кожен би заздрив.

Буває, раптом чогось так сильно захочеться, що здається, впадеш, якщо в цю секунду не отримаєш.

Іванишинка покричала, є хто вдома?, ніхто не відгукнувся, і машини поруч не було.

І тоді Іванишинка, керівник проекту, провідний спеціаліст і шанована людина з бездоганною репутацією, переступила низенький парканчик.

Пострибала безрезультатно, згадала дитинство золоте і полізла на яблуню.

Ну, що сказати про смак – приблизно такі яблука росли в райському саду.

Іванишинка схрумкала одне, потягнулася за іншим, і тут знизу сказали:

– Ну нехай діти, але доросла жінка! і не соромно вам?

Іванишинка з жахом глянула вниз, побачила сердитого чоловіка, звідки тільки взявся, почервоніла і промямлила:

– Я Вам зараз все поясню!

– Вже потрудіться порозумітися, – сказав чоловік, – до речі, малина – теж ваших рук справа? хоч би для пристойності ягідку залишили!

Іванишинка обурилася:

– Яка ще малина? вирішили всіх собак на мене повісити ?!

Переступила незграбно на товстій гілці, гілка тріснула і разом з Іванишинкою звалилася вниз.

У чоловіка Іванишинки друзі потім запитували, як це він, переконаний холостяк, попався на гачок.

– Що мені було робити? говорив чоловік Іванової, – вона впала до моїх ніг!

Наївний.

Насправді це два ангела, почувши тріск, шум і гостре слівце, що вирвалося у Іванишинки разом з відчайдушним криком, переглянулися, посміхнулися і потиснули один одному безтілесні руки.

Потім ще розповім…

Автор: Наталія Bолністая.

Фото – ілюстративне, з відкритих джерел.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

facebook