Моя мама знову розлучатись зібралася, незважаючи на те, що вже кілька місяців при надії. Їй скоро тридцять вісім. Вона дуже приваблива, струнка, як дівчина, недаремно кажуть, що то моя старша сестра.
На світ я появилася, коли їй було всього дев’ятнадцять. Зі своїм першим чоловіком, моїм татом, вона прожила не цілих десять років. Розійшлися тому, що він почав заглядати в чарку.
Кілька років тому мама вдруге вийшла заміж за Тимофія, чоловіка, молодшого від неї аж на сім років. Вона взагалі втратила голову від кохання, навіть оформила на нього дизайнерську контору. Якраз там вітчим нібито зрадив її з моєю тіткою Лідою, маминою молодшою сестрою, хоч Тимофій клявся і божився, що то Ліда сама вішалася йому на шию.
То й не дивно, бо вони колись зустрічалися. Але тітка полювала за багатими нареченими, та й кавалерів у неї було немало, тож і з Тимофієм у неї не склалося. Аж тут її колишній завдяки старшій сестрі розбагатів, купив авто, шикарно вдягався.
А тітка Ліда високоморальною ніколи не була. Вона працювала адміністраторкою у косметичному салоні і заздрила моїй освіченій мамі, успішній бізнес-леді, що добре володіла трьома мовами: німецькою, англійською та французькою.
Я люблю свою маму, але мені не вистачає її уваги та ласки. Так, вона надзвичайно багато працює, часто їздить у відрядження, хоч могла б уже зупинитися на досягнутому. Так ні ж, бо в неї молодий чоловік, і вона чекає синочка, тож потрібні кошти й кошти.
А мій рідний тато Вадим може зі мною розмовляти годинами. Якби не його друзі та не його бажання постійно заливати за комір, ціни б такому батькові не було. А вітчим тільки вчить мене жити, щодня читає нотації, заставляє готуватися до ЗНО, щоб я вступила в інститут, хоч я не хочу здобувати вищу освіту. Живе якось тітка Ліда без інститутського диплома, безтурботна й весела, не те що вічно заклопотана й стомлена мама.
Я поскаржилася мамі, що Тимофій не дозволяє мені більше, ніж дві години проводити з моїм татом, мовляв, що мені робити в компанії його друзів, що тільки грають у доміно й розказують анекдоти, буцімто юній панянці це аж ніяк не личить. А якщо мені весело з цими дядьками і татом? І чому він прийшов у парк за мною? Чи не дозволяє собі забагато? Скоро свою дитину виховуватиме, а в мене своя голова на плечах, і тато не дозволить мене скривдити нікому.
Я чекала, що мама скаже: «Все правильно Тимофій говорить», але вона вже була накручена тим, що побачила в офісі – вітчима в обіймах сестри Ліди. А мене лихий попутав підлити у вогонь оливи і наговорити, що Тимофій забороняє бачитися з татом, перед людьми ображав його різкими словами. От мама й додала в позовній заяві, крім причини розірвання шлюбу – зраду, ще й пунктик про образу колишнього чоловіка.
До суду викликали мене, мою класну керівницю, мого тата й тітку Ліду. Мені дотепер соромно, що я говорила неправду. Вчителька Віра Антонівна переконувала, що я неслухняна, маю чудових батьків, та їх не ціную. Тато говорив, що хоче брати участь у житті доньки, але чоловік колишньої йому забороняє, дорікає за любов до напоїв, які просто його трохи звеселяють і заспокоюють. А ось тітка Ліда щиро покаялася перед мамою і Тимофієм. Так, вона хотіла зробити в сім’ї проблему, щоб його повернути, але Тимофій вірний своїй дружині, а в неї самої вже є наречений, і вона про свій вчинок жаліє.
Мама відкликала свою заяву. Мені і словом не дорікнула, і навіть попросила пробачення, що замало мені часу приділяла, ще й пообіцяла, що все зміниться на краще.
Я також надіюся, що після народження братика не забракне її материнської любові до мене. А ще мрію, щоб тато подолав свою шкідливу схильність до оковитої. Я продовжую його любити і жаліти, хоч нічим допомогти не можу, бо він сам того не бажає.
