fbpx
Історії з життя
Кілька років тому Віктор подарував мені кошеня, та не аби яке, а породисте, з паспортом і ще там, якимись заморочками. Якщо чесно, котів я не люблю, тому подробиці мене не цікавили, зробила радісне обличчя і добре, але ось зараз ми на межі розлучення саме через оцього чотирилапого. І смішно й ні. а що робити сама не знаю

З Віктором ми познайомилися 5 років тому. Я була розлучена і від першого шлюбу у мене – син. Йому зараз 7 років. У Віктора – це перший шлюб. Все було прекрасно і чудово – залицяння, подарунки, пропозиція заміж. Ми розписалися, продали наші однокімнатні квартирки, взяли чималий кредит і купили трикімнатну квартиру.

Кілька років тому Віктор подарував мені кошеня, та не аби яке, а породисте, з паспортом і ще там, якимись заморочками. Якщо чесно, котів я не люблю, тому подробиці мене не цікавили, зробила радісне обличчя і добре. Знаю тільки, що порода рідкісна. Син, звичайно, дуже зрадів. І кіт став жити з нами.

Найбільше хвостатий полюбив Віктора – напевно, відчував, що я його не вельми й шаную. А чоловік з ним носиться, як з писаною торбою – спеціальний корм (дуже недешевий), трохи той засумує – мерщій до ветеринара. Ну, я, власне, не була проти. Ми обидва не погано отримували, так вже краще хай з котом возиться, ніж десь з друзями пропадати.

І ось зараз – я при надії. Доходи різко впали, а витрати зросли – мені на огляд без грошей можна не йти, син цього року в школу пішов, та й для малюку речі потрібні. Я спробувала перевести кота на дешевший, а краще, звичайний людський корм. Але мало того, що це чудо в шерсті не їсть те, що я йому даю, так ще й чоловік влаштував розбір польотів. Дійшло до смішного – він приходить з роботи і відразу насипає коту корм, і якщо кіт починає жадібно їсти, то все – волання забезпечене. А ця чотирилапа пані завжди їсть так,  ніби рік не годували.

Я злегка не в собі. Це що ж виходить? Ми, значить, економимо на всьому. Я вже не можу купити дитині іграшку, зводити на розважальний захід, сама відмовилася від салонних процедур. Та й чоловік зараз не панство, теж відмовився від деяких витрат. А кіт у нас виходить – цар? Як?! Хіба можна з’ясовувати стосунки з матір’ю своєї майбутньої дитини через кота?

Та й, в принципі маленька дитина і кіт не сумісні – хто знає, як він себе поведе. Прям хоч розлучайся – повесели людей. Розлучатися не хочу, чоловіка люблю, та й дитину без батька як залишити. А з квартирою що робити? Коротше, замкнуте коло якесь. Ось уже думаю: може гріх на душу з тим чотирилапим щастям узяти? Ну, щоб р-р-раз і нема. Але ж шкода ніби. Ось що робити ???

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головне фото ілюстративне – firestock.

facebook