fbpx
Історії з життя
Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені. І батьки якось враз згадали про моє існування! Почали качати права і говорити, що ця квартира моя і мого брата навпіл

Почну здалеку. До 13-ти років я була єдиною дитиною. Батьки зі мною возилися, балували. Але, зізнаюся, бабусю з дідусем я любила більше. Обожнювала проводити літо у них. Вони жили в місті біля моря, і на канікулах я завжди у них гостювала.

І ось, коли мені було 13 років, мама відчула, що при надії. І з самого моменту, як вона оголосила про це всій рідні, з нею стали носитися. Таке відчуття, що я стала порожнім місцем, а вся увага зосередилась на появі мого майбутнього братика.

Якраз почалися літні канікули, і бабуся з дідусем покликали мене до себе. Мама була тільки рада. Вона була поглинена своїм станом. Як з котушок злетіла. Ходила на всякі курси і купувала купи книжок. Тому я тільки рада була поїхати.

Квартира у нас була невелика. Я розуміла, що коли з’явиться дитина, мені доведеться несолодко. Бабуся теж це розуміла. Вона сіла, поговорила зі мною, як з дорослою. Запропонувала жити у них з дідусем. Я погодилась. Мама з татом мене відпустили. Здається, вони тільки пораділи, що позбудуться мене.

Прожила я з бабусею і дідусем чотири роки. Потім в цьому ж місті вступила до інституту. В цей час дідусь занедужав. Я допомагала бабусі, як могла. Доглядала за ним, ледве встигала здавати сесії. Просто не могла залишити бабусю сам на сам з такою непростою ситуацією.

Коли дідуся не стало, бабусі було дуже важко. Вони сорок років прожили душа в душу. Я не відходила від неї ні на крок. Няньчила з нею, як з маленькою дитиною. Забула про особисте життя. Дуже хотілося їй допомогти.

Через кілька років бабуся теж занедужала. Батьки про це знали, але ніяк не допомагали, тільки охали по телефону. Я постійно йшла з роботи раніше, доглядала за нею, наймала доглядальниць. Грошей ледь вистачало. Коли бабусі не стало, з’ясувалося, що квартиру вона заповіла мені.

І ось тоді батьки згадали про моє існування! Почали качати права і говорити, що ця квартира моя і мого брата навпіл. Що він теж спадкоємець, а якщо я відмовлюся її продати і розділити гроші, вони будуть вирішувати питання через суд. Брат якраз закінчує школу, вони хочуть забезпечити його житлом.

Загалом, квартиру я переоформила за заповітом. Тепер мама, тато і брат зі мною не спілкуються. Але тітка (мамина сестра) по секрету мені сказала, що вони збираються наймати адвоката.

Мені просто плакати хочеться від такої несправедливості. Я півжиття доглядала за бабусею і дідусем. Я заслужила від них таку подяку. І продавати квартиру я не хочу, це мій дім. Але, як починаю уявляти, що мене чекає… Я розгубилась і не знаю, як вчинити. Бабуся замінила мені маму і втративши її я й досі не прийшла до тями, а тут таке.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook