– А я більше не поїду, – каже він мені.
– Я аж стерпла.
– Тобто? Як не поїдеш? Ти ж маєш купити Лізі квартиру!
– Я вже купив квартиру своїй доньці і більше не планую ніяких квартир купувати.
Я не знала, що й казати, я думала, що Олег купив квартиру для Наталі лише тому, щоб вона не жила в гуртожитку, поки вчиться. А далі їй так сподобалося місто, що вона сказала, що там і лишиться.
Ліза ж уже одружена і вона живе з чоловіком на орендованій квартирі. Я розумію, що вона вже заміжня, але хіба їй не треба допомогти?
– Олеже, так не справедливо, купити одній доньці і не купити іншій. Навіщо ти дітей ділиш?
– Чого ж ділю, – каже він спокійно, – Ліза не моя донька, то чому я маю такі дорогі подарунки їй робити? Я годував її всі ці роки, не робив різниці між дівчатами, не питав тебе за покупки і давав тобі повну свободу дій, куди її водити на гуртки і що купувати. Я не питав тебе нічого. А тепер ти мені ставищ вимоги аби я їй купував квартиру?
– Але вона вважає тебе татом!
– Ні, Ліза знає, що я їй вітчим і це ти казала аби я не ліз до неї з вихованням, ти не хотіла аби я її всиновлював, ти казала, їй сама, що я вітчим і мене не обов’язково називати татом.
– Казала, бо це правда.
– То й тепер я тобі кажу, що я купив квартиру своїй доньці. я думаю, що я справив лізі весілля і на цьому вона має мені бути вдячна. Як і ти, але я бачу, що ти геть нічого не розумієш.
Так, я не розумію і не розмовляю з чоловіком. Коли я виходила за Олега, то Лізі було чотири роки. Її батько не хотів брати участі в її житті і я записалася матір’ю-одиначкою аби мати хоч якісь гроші. Коли ж Олег мені зустрівся, то я все так і залишила, що тут такого?
І як він пам’ятає, що я казала Лізі, що він їй не батько, але ж це було ще тоді, коли я думала, що мій колишній вернеться і у нас все буде добре. Олег чудовий, але ж він не Костя…
Але з роками якось ми вжилися і я й не згадувала про колишнього, а от він запам’ятав за те, що Ліза не називає його батьком. Але ж це така дрібниця, адже він їй фактичний тато і на весіллі саме він танцював з нею танець Батька.
Я ще не говорила з донькою і не хочу її засмучувати новиною, що в неї квартири не буде. Я бачила. Як вона зраділа. Коли Олег купив квартиру для Наталі, думаю, що вона тоді й почала, як і я, надіятися, що батько подбає і про неї. А тут таке. Пішов на принцип.
Я теж піду і не буду виконувати свої обов’язки, раз він не виконує свої. Хіба не так? Що це за ділення?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
