Зо два десятки років мого життя віддано Адвокатської практиці і велика частина цієї практики це «справи любовні», тобто розлучення, поділ майна, ювенальні питання.
Чому це «справи любовні?» запитаєте мене ви.
Ну тому що це про любов, яка була і пройшла ніби.
І ось знаєте яку тенденцію я не можу не зауважити.
Коли люди розлучаються через зраду когось із подружжя, це завжди дуже важко, завжди на розрив серця. Дуже часто, не завжди, звичайно, сидиш в суді, дивишся на цих людей і розумієш, що любов не минула, що обоє хочуть бути разом.
Хочуть, але не можуть пробачити.
Їм би не поспішати.
Їм би осмислити все і тоді вже приймати рішення, що кардинально змінюють усе життя.
До речі, частенько, через рік або два, таке колишнє подружжя можна побачити разом.
Виходить все стихло після розлучення і люди не змогли жити одне без одного.
А іноді, після зрад, люди роками не можуть почати нові стосунки, тому що так і не розібралися всередині себе хто і чому зруйнував минулу сім’ю.
Таким людям простіше не заводити нову родину, оскільки десь в глибині душі вони все ще переживають розрив старих стосунків. Вони все ще там.
Тому що зрада на зраду не схожа.
Одна – це про нелюбов і тут шляху назад немає.
Інші – це про образу, про неувагу і напевно тут ще є за що поборотися.
І завжди зради це верхній шар величезного айсберга недомовленостей і проблем.
Ну крім тих, які про тягу до різноманітності і мають постійний характер і такі можна приймати чи не приймати-вони не про тебе, вони про партнера. До речі, багато таки просто приймають і живуть щасливо (ну принаймні зовні).
Автор – Ксенія Пoлежаєва.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
