Коли мама попросила нас із чоловіком зробити косметичний ремонт у квартирі моєї покійної бабусі, адже вона туди хоче квартирантів впустити, ми з чоловіком зраділи несказанно. Справа у тому, що ми виплачуємо кредит за свою квартиру і думали, що усі кошти, які будуть сплачувати за оренду квартиранти підуть нам. Ну а як інакше, мама ж на заробітках, куди їй ще ті гроші? Але мама моя на все мала свої плани, як виявилось і ми зі своїм кредитом туди не входили.
Мама моя на заробітках уже багато років. Я ще школяркою була, коли вона вперше до Полщі подалась. мене вона залишала під опікою бабусі і їхала на пів року працювати. Зазвичай. заробленого нам вистачало на більш-менш нормальне життя приблизно на пів року, потім мама знову їхала.
Згодом, моя бабуся занедужала і задля того, аби поставити її на ноги мама подалась до Португалії на роботу. Там вона і понині у тому ж готелі працює покоївкою. Перші роки майже все зароблене ішло на оплату мого навчання і доглядальниці для бабусі. Мама, навіть приїхати не могла перші чотири роки, адже не було коштів на квиток.
Багато води спливло відтоді. Бабусі не стало, а я заміж вийшла. перший час ми з чоловіком квартиру орендували, але коли бабусі не стало, то ми переїхали у її однокімнатну. Коли ж пішли дітки. ми звернулись до мами моєї. адже чотирьом людям у одній кімнаті геть незручно жити.
Саме тоді моя мама передала нам із чоловіком певну суму, якої вистачила на перший внесок для придбання нам просторої квартири у новобудові. Ми були дуже раді. хоч і розуміли, що доведеться виплачувати чималий кредит. Мама ж сказала, що коли повернеться, то житиме у бабусиній квартирі. адже в село, де ми жили колись, повертатись вона не бажає.
А три місяці тому вона зателефонувала і попросила нас зробити косметичний ремонт у кварирці бабусиній. Сказала, що впустить туди квартирантів, мовляв немає сенсу залишати її порожньою. Ми з чоловіком зраділи, адже думали, що усі гроші нам підуть. Треба ж чимось погашати кредит? Ну а як інакше? Мама ж і так там в Португалії гроші гарні заробляє, нам на чотирьох лиш половину своєї зарплатні присилає, то інша половина їй одній лишається, нащо ще ці їй кошти?
До тієї квартири в’їхали діти її подруги давньої. Місяць минув, другий. Чоловік уже місця собі не знаходить, де ж ті гроші? Я вирішила мамі подзвонити, запитати коли до квартирантів іти забирати оплату. уявіть моє здивування, коли я дізналась, що мама уже все отримує. але на окрему власну картку. Більше того, вона, дуже здивована моїм запитанням, адже й не планувала нам нічого давати.
Уявляєте? Вона переймається за свою старість і вирішила відкладати гроші. Я й сіла. Кажу: “Тобі тільки п’ятдесят, мамо, яка старість? Та ти за зможеш ще років з двадцять у Португалії працювати. Ти на палац відкладаєш, чи на як? У нас кредит і двоє дітей, як ти можеш так вчиняти? Ти ж знаєш. як нам важко зараз.”
Проте мама моя не почула і не зрозуміла мене. Більше того, вона сказала. що вже й так зробила для нас усе можливе ще й понад норму.
Але хіба обов’язок батьків не піклуватись про дітей? Я останнє віддаю і віддаватиму своїм діткам до скону. Хіба не так потрібно?
А ви б змогли от так відмовити у допомозі власній дитині у скрутний час?
Валентина К.
11,03,2023
Головна картинка ілюстративна.