fbpx

Коли мені геть зле стало, то вже й менші діти приїхали. Я ж думала, що вони за маму свою переймаються, про здоров’я моє піклуються, але згодом зрозуміла, що ціль їхнього візиту геть в іншому. Подивилась я на все це подивилась і надумала от що зробити

Коли мені геть зле стало, то вже й менші діти приїхали. Я ж думала, що вони за маму свою переймаються, про здоров’я моє піклуються, але згодом зрозуміла, що ціль їхнього візиту геть в іншому. Подивилась я на все це подивилась і надумала от що зробити.

Ніколи я копійки не рахувала і бідно не жила. Чоловік мій ще змолоду на керівній посаді працював, тож мали все і завжди.

За свій вік збудували гарний дім, я хоч і на пенсії, але отримую гарний прибуток від двох наших квартир ну і земля у нас в оренді є. тож жалітись не маю на що.

Заміж я виходила за вдівця. Я добре знала, що у нього маленька донечка Оля. З першого ж погляду на те янголя я полюбила її усією душею. Вона знала, що я їй не рідна мама, але у нас були дуже гарні, теплі і довірливі стосунки завжди. З Миколою ми і двох своїх діток згодому світ привели. Тож я прожила повне і щасливе життя. Реалізувалась як мама, як дружина, та й на роботі я була шанована.

Але роки збігли, як той пісок крізь пальці. Сини мої оженились і світом розлетілись. Ну що ж, я сама їх навчатись за кордон відправила, не дивно. що вони там залишились. Вони у свого тата – цілеспрямовані, вольові, прагматичні. Я горда ними. Мені вдалось виховати справжніх мужчин, які і татками прекрасними і стали і шлюби в обох міцні.

Читайте також: Не встигли ми мою доньку провести в останню путь, як зять мені на двері вирішив вказати. Бачте, у дім уже нова господиня прийти повинна після сорокового дня, а я зайва

Мого чоловіка не стало три роки тому і якось відтоді я сама, ніби згасати почала. Хтось скаже, що вік бере своє, я й не сперечаюсь, сімдесят два, як-не-як. Але я точно знаю, що якби мій Дмитро був живий, то я б коло його і до ста дівчинкою бігала б. Не даремно бажають парам піти в один день. Важко тут одному лишатись, дуже важко…

Коло мене зараз Оля. Вона в нашому місті проживає, то хоч і має свою сім’ю, хоч і працює. а щодня вранці і ввечері у мене. Коли мені геть зле, так до себе забирає. Хороша у них сім’я, І Кирило і діти. Дуже мені з ними добре, так світло, тихо і тепло.

А того разу мені якось уже геть не добре було. Тоді вже й сини мої менші з-за кордону поприїздили. Я ж наївна, думала, маму провідати хочуть. переживають, але у обох була геть інша ціль візиту.

Перші дні куди не йшло, якось ще по-людськи все, а потім почали вона спочатку між собою, а потім і з Олею мову заводити про те, як спадок ділитимуть. нині ж я усьому власниця. Чоловік не міг свої статки на себе оформити, посада не дозволяла, тож усе моє по документам. от сини і почали перейматись, а чи не доведеться із Олею ділитись.

Підійшли до мене і давай так діловито і сухо, по справі. Оля стоїть позаду, просить дати мені відпочити, просить уже потім усім тим зайнятись. як мені легше стане, а ті й не чують. Мовляв, “потім” може і не бути, а вона люди ділові і такі справи звикли вирішувати без зволікань.

— Ти нас, мамо, пробач, ми розуміємо, як усе може виглядати, але кажемо як є – ділитимемо все по закону. Оля донька свого батька, до нас і спадку ніякого відношення не має.

Поїхали мої діти так нічого і не досягнувши. Оля ж, як ходила коло мене, так і ходить. Про спадок ні слова. Ні вона, ні чоловік.

От і думаю я що правильно і по-людськи буде, якщо я все що маю їй перепишу. Сини мої за кордоном живуть гарно. Дім і квартири і землю вони просто продадуть, та й по всьому. А в цьому усьому часточка нашого із чоловіком життя.

Я б одразу все б це зробила, але сестра моя менша виступила категорично проти. Каже, що сини мої теж повинні щось успадкувати. Мовляв, не гоже так робити, не так вони повинні мене пам’ятати.

Як бути тепер я не знаю. Оля сонечко і теплий промінчик. який зігріває мене останні роки. Лиш завдяки їй я за світ цей ще тримаюсь. Розумію, що сини б просто маму в хорошу установу віддали б одразу, як у них за кордоном роблять.

І як мені тепер бути? З одного боку і сестра права, але вона не чула синів моїх.

21,06,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page