Коли мій син повідомив, що скоро стане татом, а тому вони з Олею одружуються, ми з чоловіком дуже зраділи. Було вирішено, що житиме молоде подружжя біля моєї мами, адже вона одна у трикімнатній квартирі. Ми ще від появи на світ сина мого знали, що те житло зрештою йому належатиме, бо я у мами одна донька,а в нас квартира з чоловіком є. Проте, коли ми вже приїхали з речами молодих від двері їхнього житла майбутнього на нас чекав дуже неприємний “сюрприз”.
Моєму сину двадцять п’ять років три з яких він проживає зі своєю нареченою. Ольга дуже позитивна дівчина, хороша господиня і у них із сином справді гарні стосунки. Ми з чоловіком тільки раді і усіляко підтримуємо молодих. Вони в квартирі орендованій проживають, то ми і за оренду і за комуналку платимо, адже Оля ще студент, а син тількино після інституту на роботу влаштувався, то й зарплата у нього не велика. ото з нашою поміччю на життя молодим вистачає.
А нещодавно він прийшов із дуже гарною новиною. Антон повідомив нас, що незабаром ми з чоловіком станемо дідусем і бабусею. Щастю нашому не було меж, але й усвідомлювали добре, що нас очікують значні витрати. Ну по-перше то весілля. Як б то не було, а син у нас один, тож хоча б на чоловік п’ятдесят а зберемо свято. Ну а потім – поява малюка. тут навіть уявити важко скільки усього потрібно.
Ми всі вирішили, що краще буде, якщо пара молода проживатиме у квартирі мами моєї. Так і за оренду оплачувати не потрібно буде, а з комунальними ми допоможемо. Мама жінка літня, майже 65 має, давно на пенсії. Квартира трикімнатна, тож у майбутньому буде кімната й дитині окрема.
Ще з появи на світ сина мого ми знали, що те житло йому належатиме. Він у нас один, а я одна донька у мами. Цк ми ніколи й не обговорювали, адже ж і так усе зрозуміло було, хіба ж ні.
І от, найближчого недільного ранку ми зайнялись перевезенням молодих. найняли буса, завантажили їхні речі з орендованої квартири і поїхали їх на новому місці облаштовувати. Звісно, ми планували і ремонт зробити у мами, хоча б косметичний, але поки вони могли і так пожити.
Коли ж ми прибули під будинок моєї мами і хлопці пралку вже на поверх підняли, я подзвонила у двері. Мама відчинила:
— Приймай, – кажу, – помічників. Антоз Олею скоро батьками стануть, будеш мамо моя прабабусею. Вітаю.
Мама мене вислухала, привітала радо, а потім запитує, а нащо пралка, адже в неї вже є. Ну я й пояснила, що син із невісткою нині з нею житимуть і ми зараз їхні речі занесемо:
— А де це “зі мною”? – дивиться на мене здивовано. – Мене ніхто не запитав, не попередив. та й у мене плани геть інші. Я квартиру на продаж виставила. Хотіла тобі розповісти, так ти ж вічно щзайняти тільки на “привіт і бувай” час маєш.
Ми отетеріли. Який продаж? Що то узагалі за плани такі у мами
Виявилось, що одна із подруг маминих, що поруч жила у такій же квартирі, свою продала, а придбала у новобудові дві однокімнатні. В одній проживає. а іншу в оренду здає. Так ось, за словами мами за пів року такого життя вона змогла і на курорт з’їздити і в санаторії побувати. От вона й собі таку “прибавку” до пенсії захотіла.
Я посміялась, пояснила, що син мій одружується і нині не на часі усі ті прибавки і санаторії, прошу її нас впустити, а вона ж ні! Стала на дверях, мов скеля і сказала, що нікого не впустить і сьогодні прийдуть потенційні покупці. а ми з речами не на часі. Уявіть, вона перед носом нашим двері зачинила.
Довго ми там простояли, я намагалась через двері з мамою поговорити, але намарне – вона нас так і не впустила. Мусили ми молодих до себе на перший час забрати, доки вигадаємо, як далі бути. Але то дуже незручно, адже ж ми у двокімнатній проживаємо. та й дві господині на одній кухні, то не діло. Я ніколи ні з ким ділити свою квартиру наміру не мала і не маю, тому зараз в екстренному порядку обдумуємо, що робити.
Говорила з мамою і не раз навіть до спеціаліста по цим питанням вже сходила, але виявилось, що вплинути я не можу ніяк – мама таки зробила задумане. Я вже у неї просила оту другу однокімнатну віддати онуку а ми ю їй частину коштів за оренду віддала б уже якось, але вона заявила, що за онука щиро рада і він обов’язково успадкує її житло, але зараз нічим допомогти не може.
От як так? Невже так може вчинити рідна людина? Як вона не розуміє, що своїм учинком поставила нас усіх у скрутне становище? Поясніть? Адже ми родина. Невже санаторій і відпочинок на курорті важливіші за доньку і онука?
А головне, що нам робити?
07,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
