Коли моя сестра надумала заміж виходити за молодшого від себе на 20 років Артема, усі м’яко кажучи, були проти. а коли вона сяючи щастям принесла новину про те що скоро вчетверте стане мамою, так ми і геть оніміли всі. Однак, ніхто не знав. що то лиш початок.
Вариться і колотиться це все уже більше місяця. Мама із татом напосідають, просять мене бути людиною і не залишати все, як є. А от чоловік зі свого боку прямо сказав. що якщо я піду на поступки, про наш шлюб мушу забути.
Моя сестра Ірина три роки тому у свої 49 надумали вп’яте вийти заміж. запевняла, що цього разу знайшла “свого” чоловіка і що саме із ним побудує тривалі і дуже щасливі стосунки. Ми ставились скептично до її слів, адже не раз їх чули від Ірини до того.
Артем виявився молодшим від моєї сетри на 20 років. Десь вони разом на будові працювали і посеред будівельного пилу і цегли, розгледіли в одне одному свою долю. Кохання було неземне. Уже за три місяці побрались. а ще за два, Ірина сяючи щастям повідомила, що подарує мені ще одного племінничка – четвертого.
Я, як і батьки мої були проти того усього. Справа в тому, що нині у батьків на вихованні Іринині двійнята, а от я опікуюсь її донькою. Діти знають хто їхня мама, Ірина, навіть інколи допомагає грошима на їхнє життя, але то лиш від випадку до випадку. Дітьми опікуємось і виховуємо їх ми.
Шлюб сестри тривав аж три роки. в принципі, це значно довше ніж ми того очікували. Артем, зрештою, залишив дружину з сином і зник у невідомому напрямку. прихопивши усі свої речі. Ірина у 52 залишилась одна, без засобів до існування в орендованій столичній квартирі.
Ще якось вона кілька місяців намагалась своє життя в норму привести, але потім нічого не залишалось, як повернутись у дім наших батьків. Звісно, треба було щось вирішувати із роботою і терміново. Пенсія моїх батьків майже вся іде на утримання двох старших хлопців Ірининих. За що ще двох людей мали б годувати?
От тоді і прийшла сестрі геніальна ідея їхати за кордон. У неї в Німеччині подруга вже два роки проживає. От собі і вирішила сестра, що так буде правильно: залишити малого, і їхати туди на заробітки. Лиш один ньанс був – батьки мої уже у віці і хоч мають бажання допомогти із онуком меншим, однак не можуть вже у силу віку.
А хто ж залишається? хто виручить сестру старшу у скрутну хвилину? Ну, так – я. Напосідають на мене втрьох: мама із татом і сестричка. усі троє дуже обурені і здивовані тим, що я відмовляю.
— Ти не бачиш у якій скруті твоя сестра опинилась? так важко виручити її? Це ж не на довго, всього місяць, другий, поки вона не влаштується.
Одну із таких розмов мій чоловік почув і зчинив у хаті бурю справжню. Він мені і племінницю пригадав, яка десятий рік у нас і те, що ми мусимо економити на собі. аби мати змогу прогодувати, одягнути і дати гідну освіту не двом, а трьом дітям.
— Якщо ти підеш їм на зустріч, я вмиваю руки. Усьому є розумні межі. Так, їй важко, а нам ні?
Я розумію, що сестра не винна у цій ситуації. Мені її щиро шкода, адже я бачу, як не просто їй дається розлучення. Думаю, може й справді забрати племінника на деякий час? Ну правда, хто ж допоможе, як не свої?
Хіба не для цього є сім’я?
16,10,2023
Головна картинка ілюстративна.
