Коли ми вирішили із Петром зійтись, Маринці моїй було лиш 8 років. З колишнім чоловіком ми зв’язку не підтримували і донька майже одразу стала називати татом саме Петра. Тоді я й не думала, що через роки мій Петро може от так усе перекрутити.
Зі своїм першим чоловіком я прожила близько року і розійшлась, вірніше, ледь втекла. Вадим був добрим і хорошим тільки тоді, як залицявся, щойно ми жити разом почали, як він одразу ж свій характер показав. Що сказати, я спочатку не повірила, потім думала що він зміниться. алпе одного разу поночі таки мусила їхати до своєї мами в село далеке.
Так, біля мами я прожила сім років, аж поки не познайомилась випадково із Петром. Я саме зайнялась вирощуванням винограду, а Петро приїхав із міста його купувати для перепродажу. Так, слово за слово ми розговорились, зідзвонювались потім, а згодом і зустрічатись почали.
Згодом, ми з ним і жити разом почали. Доньку мою він прийняв, як свою дитину. Маринка теж до Петра одразу прив’язалась, майже одразу і татом його назвала. Навіть, поява спільної доньки не вплинула на їхні стосунки. Петро був гарним татом для двох наших дітей і ніколи між ними різниці не робив.
А тепер уявіть моє здивування коли він заявив, що не має наміру оплачувати навчання нашої доньки за кордоном. Маринка вирішила стати лікарем, але освіту здобувати хоче Європейську, адже обрала досить серйозну спеціальність. У неї є хист до цієї справи, в неї все вийде, я знаю, тож і підтримала оцю її ідею.
У нас із Петром є досить таки значна сума заощаджень. Ми розуміли, що діти виростуть швидко, тому завжди відкладали частину доходів від власної справи. Поки менший син ще школяр, я вважала, що ми можемо собі цілком дозволити оплатити навчання Марини:
— А батька Марининого ти не хочеш нарешті потурбувати? – видає мені мій чоловік, – Ти мене пробач, але я її виростив, виховав, а тепер уже його час хоч трішки у житті доньки участь прийняти. Чому я маю витрачати такі суми на освіту Маринки, якщо у мене син підростає. Може я йому краще квиток у життя дам, чи Макару освіта не потрібна? Квартира буде зайва?
Я просто отетеріла. Якщо чесно, то мені аж зле стало. Таких слів від нього я почути просто не очікувала, мені і на думку не спадало, що він здатен таке вимовити. Для мене наші діти, наші, у повному розумінні цього слова.
І що ж нам із Мариною тепер робити? Як мені бути у цій ситуації?
Розлучатись, а що я доведу цим?
Ой заплуталась я зовсім, несподівано все це дуже.
Може був хто у такій ситуації, як би ви вчинили б на моєму місці?
14,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
