У мене в родині все було б добре, якщо б не одне «але»! Так сталося, що ми придбали квартиру в одному будинку зі свекрухою. Коли ми з чоловіком одружилися, і стало питання про те, де жити, свекруха з посмішкою на обличчі запропонувала нам купити сусідську квартиру. Якраз тоді її виставили на продаж, і нам вдалося домовитися про розстрочку. Це було нашою найбільшою помилкою!
Коли я виношувала дитину, то свекруха обіцяла, що буде допомагати з малюком, і я раділа, адже спочатку вірила. Відразу після появи онука моя нова мама самоусунулася від наших клопотів. Мовляв, уже все давно забула і не може займатися з такою крихіткою. Я думала, що коли дочка підросте, то свекруха схаменеться і стане відмінною нянькою, але де там.
Через два роки її візити до нас хоч і були частими, але обмежувалися ознайомленням. Допомоги не було ніякої. Навіть коли мені потрібно було вийти на годинку до магазину, вона завжди знаходила причину, щоб не залишатися з онукою. Незабаром ми мали вже і другу дочку. Росли дівчатка добре і разом з чоловіком ми прийняли рішення про те, що в садок їх віддавати не будемо. Чоловік непогано заробляв, нам на все вистачало. Я за освітою педагог, тому займалася не тільки із задоволенням з дівчатками, а й з максимальною користю. Діточки перевершували в розвитку своїх однолітків. Методика мого виховання дає плоди, і старша дочка в свої чотири вже читає і трохи пише. Чоловік ситий, в будинку порядок, доні розумні і виховані, на хліб з маслом нам вистачає.
Все б нічого, якби не улюблена свекруха. Вона таким явно незадоволена. В її свідомості закладено, що дитина обов’язково з дворічного віку повинна йти в садок, де в одній групі не менше 30 дітей, а матір – на роботу. Кожен її візит закінчується ефектною сценою з купою коментарів і цитат із інтернету на підтримку своєї думки. Я почала помічати, що і чоловік вже потихеньку змінює свою думку і підтакує матері.
Мої пояснення, що нас все влаштовує, свекруху не задовольняють. Вона вперлася і стоїть на своєму і вже весь під’їзд обговорює те, що я не надто хороша господиня, яка сидить на вдома за рахунок чоловіка і не хоче нічого робити, навіть дітей в садок відвести лінуюсь. Про те, що я виховую двох маленьких дітей і раз на день приношу смаколики приготовані власноруч і їй, вона звісно не згадує. А про те, що її синочок працює на межі сил і відмовляє собі у всьому, заради нас – ось це перші ж її фрази!
Як пояснити їй, що синочок спочатку сам запропонував мені не виходити з декрету, а сидіти вдома? І, якщо чесно, слово «сидіти» не зовсім точне, адже саме на це у мене зовсім немає часу.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
