Пів року тому Оксана розлучилась зі своїм чоловіком. Вірніше навіть не з чоловіком, а зі свекрухою. У владної і принципової жінки доля не склалась і вона жила синовим життям. З самого першого дня вона навчала Оксану, якою ж повинна бути ідеальна дружина.
— От ти не правильно себе поводиш, – ошелешить невістку, – Чому ти не телефонуєш чоловіку і не розпитуєш, як він там на роботі.
Оксана вихована у повазі до дорослих спершу навіть виправдовувалась і пояснювала щось, але отримувала чергову порцію повчань. Оксанин чоловік вважав свою маму ідеалом і еталоном, тому коли Оксана пожалілась на свекруху отримала від коханого пораду прислухатись до мудрої жінки і все ж зробити, як їй підказують.
Дивно, але дівчина протрималась аж десять років. Навчилась бачити лиш хороше і якось навіть щасливою себе вважала. На повчання свекрухи увагу давно не звертала і більше відмовчувалась, а чоловіка просто любила не помічаючи йог вад.
Терпець скінчився після появи близнят. Тут і прозріла бідолаха: свекрусі все потрібно і лізе у кожну шпарину, а чоловік навпаки – лежить на дивані в навушниках, а там хоч що хоч роби.
Одного дня Оксана просто забрала дітей і пішла до матері. Літня жінка з радістю прийняла доньку. Тут Оксана нарешті відчула, який тягар несла всі десять років, здається, вперше побачила, як постаріла за той час і наскільки у неї сумні очі.
З радістю почала допомагати матері по господарству. Затіяли вдвох неабиякий ремонт і повне перепланування будинку, адже не одна ж тепер мама, ще троє людей жити в тому домі буде. Минуло шість місяців і стала Оксана помічати, що її мама вже не така, якою вона її пам’ятає. Де й ділась добра і усміхнена мамуся, натомість почали проявлятись зовсім недобрі риси характеру. Могла нагримати на малих і Оксану, ніколи не йшла не компроміс, усе повинне було бути саме так, як сказала вона.
Оксана багато плакала. Тікаючи від одного потрапила ще в гірше. Діти вже бабусю просто боялись.
— А де це твоя зарплатня? – запитує мама доньку, – Нам потрібно кришу перекрити, візьмеш кредит і додатковий підробіток. Робочі завтра прийдуть, запишеш, що купити потрібно.
Коли Оксана почула, що в їхньому селі жіночка хату продає за смішні гроші, аж підскочила від щастя. Одразу зателефонувала і попросила показати помешкання. Щаслива прибігла до мами розповісти, як же їй пощастило, але замість радості в очах матері побачила сльози.
— А тут тобі, що погано? Для кого ж ми оце все робимо? Я сама і не подужаю завершити все. Ти ж у мене одна, доню! Нащо мені оці стіни, як тебе не буде. Виходить ти від мене тікаєш. Я погана.
Як Оксана не пояснювала матері. що просто хоче бути господинею у власному домі, та лиш плакала і казала, що піде в нову хату разом з донькою.
Сьогодні Оксана відмовилась навіть дивитись той дім. Мама всю ніч не спала і все схлипувала і крапала терпких крапель на цукор. Оксані стало соромно за себе, адже мама і справді літня жінка, а вона її покинути надумала.
Коли я запитала в Оксани чому вона просто не подивилась ту хату, вона з такою тугою сказала, що якщо сподобається вона не переживе, адже це мрія, яка мала ось ось здійснитись, а у неї ж мама. Треба було бачити її очі: два океани печалі.
Я й не знаю, що порадити їй. Залишити семидесятирічну матусю і йти у власний дім, чи все ж навчитись жити зі старенькою, адже це її мама і пів року не показник? Так хочеться допомогти і дати слушну пораду. А от яку?
Автор Анна К.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
