fbpx

Коли Ольга Валентинівна відчинила двері і побачила доньку з онуком на порозі своєї квартири, то вчинила геть не так, як на те сподівалась Світлана. мама просто зачинила двері прямо перед своєю дитиною. Уже телефоном повідомила чому так зробила

— Наша Світланочка зібралася розлучатися! — сумно говорить Ольга Валентинівна. — Зараз вона сидить у декреті, до садка ще рано віддавати, грошей немає і власного житла теж.

Чоловік її перестав влаштовувати. Розповідає, що він ні до холодної води і не хоче допомагати по дому. Як тільки прийде з роботи, одразу лягає перед телевізором. Вона не про таке життя мріяла.

Світлані виповнилося 26 років, рік тому вона вийшла заміж.

Весілля не влаштовували, лише розписалися. Її мама, Ольга Валентинівна, не була в захваті від нового зятя. Вона кілька разів просила доньку не поспішати, перш ніж з’їжджатися, але хто там слухатиме — справа молода.

Нова сім’я орендувала квартиру, яку упорядковувала перед появою малюка Ольга Валентинівна. А хто б це зробив?

Вже на шостому місяці спеціалісти поклали її до стаціонару. А її молодик і не намагався ніде заробляти, а потім і зовсім самоусунувся від того, що відбувається.

Дитячий одяг та підгузки купувала Ольга Валентинівна разом зі своїм чоловіком.

— Якось я прийшла відвідати дочку, — розповідає мама Світлани, — а в них ані пелюшки, ані коляски. Подзвонила чоловікові і повідомила, що ми терміново їдемо і купуємо все необхідне. А після появи малюка Світлана нехай докупить собі все інше.

Але дива не сталося. Ольга Валентинівна сподівалася, що Світлана серйозно сприйме ситуацію, але докупати посаг знову довелося дідові з бабусею. З’ясувалося, що у малюка лише ті речі, які купили бабуся з дідусем.

Ванночку, автокрісло, стільчик для годування, пляшечки також купили батьки Світлани. Надалі Ольга щомісяця даватиме пристойні суми на утримання сім’ї доньки — пощастило, що вони з чоловіком поки що працюють і ці витрати не надто впливають на їхній добробут.

— Ми повністю одягаємо Світлану та її дитину, а що нам залишається робити? – зітхає жінка. — Вони мешкають на одну зарплату, а за квартиру треба платити щомісяця. Те що приносить у дім зять вистачає лише на продукти.

Ольга Валентинівна намагається іноді забирати онука до себе, але не так часто, як хотіла б дочка. Вони з чоловіком ще працюють і можуть допомагати лише у вихідні. До того ж дитині лише кілька місяців, без мами надовго не хоче залишатися.

– Насправді я дуже втомилася, – повторює молода мама, – дитина весь день вимагає моєї уваги. Вже сил душевних не вистачає.

Чоловік Світлани приходить увечері і одразу лягає на диван. Молода мама не витримала такого життя і заявила коханому, що йде до батьків.

Коли Ольга Валентинівна відчинила двері і побачила доньку з онуком на порозі своєї квартири, то вчинила геть не так, як на те сподівалась Світлана. мама просто зачинила двері прямо перед своєю дитиною.

— Ти заміж вийшла, чоловіка маєш? Чого до нас прийшла, хтось кликав? Найлегше просто прибігти до тата з мамою під крило, але ти вже мама, а не дитина. Ніхто не обіцяв тобі що у житті все просто буде – ніхто. Будуй стосунки, а не відмовчуйся. Не подобається щось – кажи йому. Не вистачає вам грошей – економте. Не увесь вік я та батько тебе утримуватимемо. Ми й не зобов’язані.

П’ять років минуло. Світлана уже працює три роки як. З чоловіком вони і досі разом, а от з батьками вона спілкуватись не бажає. Отой мамин вчинок ніяк пробачити не може.

— А я вважаю, що тоді вчинила вірно, – говорить Ольга Валентинівна, – Зараз би сиділа у нашій квартирі одним-одна, а так і вона пару має і син татка. І розуміють вони обоє, що надії ні на кого немає, тому і борсаються з усіх сил ні від кого допомоги не очікуючи. а хіба батьки не для того, щоб навчити дітей жити? Чи я не права?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – intermarium.news.

You cannot copy content of this page