Коли сестра за Степана заміж ішла, я була проти того і не вважала за потрібне мовчати. Їй усього 18 тоді виповнилось, а він удівець із двома дітьми. Мама моя рукою махнула: “Така в неї доля”, а от я мовчати не стала.
Моя молодша сестричка Ніна у свої 18 надумала заміж виходити за значно старшого від себе удівця Степана. У нього було двійко дівчаток на п’ять років від Ніни моєї молодших, а же негаразди зі здоров’ям. Степан на той час ледь ходив, тільки права частина у нього рухалась добре.
Звісно, я була проти того шлюбу. З Ніною говорила, просила її одуматись, до Степана того не раз приходила, соромила, пояснювала, що то ж не ігри, а доля дівоча. Однак, вони таки побрались. навіть весілля не робили, бо не було за що. Тоді Ніна моя навіть сукні весільної не одягла, так і пішла під вінець у чому була.
Я ж жила у столиці зі своїм чоловіком. У нас була власна справа, підростало двоє дітей. Вертілись ми, мов ті білки у колесі. але результат був – нарешті таки придбали власну квартиру, змогли, навіть буси два узяти.
Мамі я завжди допомагала і підтримувала її, а от щодо Ніни, то не вважала за потрібне, навіть говорити про неї. Мені було дуже прикро і образливо, що вона от так свою долю зіпсувала. Бачила її кілька разів, ні зачіски, ні макіяжу, проста кофтина, на руках дитина і завжди кудись біжить.
У них зі Степаном двоє спільних діток, ну і вже дорослі його доньки, одна з яких повернулась із дитям з міста після невдалого заміжжя.
Моя мама хоч і у віці жінка, але ще в силі і при здоров’ї. Так от, усю себе вона вкладає у сім’ю сестри моєї. Тримає корівку, трійко поросят і бройлерів. Усе на продаж пускає, бо “Ніні треба”. Уже ті руки такі вироблені, коліна тривожать і спина, а вона все одно встає через “не можу” і йде до тієї господарки.
А це, телефонує до мене із дуже великим проханням. Нінин син старший скінчив школу минулоріч і пішов навчатись до інституту. Не знаю, на що у них був розрахунок, але вийшло так, що нині не мають чим за перший курс навчання заплатити.
— Я поросят малих узяла, – каже мені мама, – ближче до літа зможу тобі гроші повернути, а зараза – виручи свого племінника. Дуже розумний він, але ти ж знаєш, яка у них ситуація в сім’ї не проста, а тут у мене не вийшло ще як планувалось.
Я тоді, навіть слухати того не стала, вимкнула зв’язок.
Тепер ходжу сама не своя від почутого. Ні про що інше, навіть думати не можу.
Одразу ж вирішила, що не буду ні чим допомагати. Сестра сама обрала таку долю і я тут ні до чого. А з іншої сторони поставила себе на місце свого племінника і так гірко стало: ну хіба він винен у чому? Ну от чого двом людям почуття в голові, а усім довкола треба це розгрібати?
От тепер і думаю як бути?
Виручити один раз, але зрозуміло, що то буде лиш початок?
Чи все ж забути і хай самі дають собі раду, адже я усіх попереджала, що так і буде.
Головна картинка ілюстративна.