fbpx
Історії з життя
Коли Світлана дізналась у якому стані колишній, одразу кинулась його рятувати. Забрала в свою нову квартиру і почала шукати йому достойну роботу. Нічого не вимагала, просто вирішила допомогти з жалю, хоч він того і не заслуговував

Коли Світлана дізналась у якому стані колишній, одразу кинулась його рятувати. Забрала в свою нову квартиру і почала шукати йому достойну роботу. Нічого не вимагала, просто вирішила допомогти з жалю, хоч він того і не заслуговував.

Коли Світлані Едуардівні виповнилося тридцять, вона зрозуміла, що доля «старої» для неї практично забезпечена. А сімейного щастя хотілося, щоб і чоловік, і діти, як у інших. Але відповідного жениха не намічалося, хоча від шанувальників відбою не було.

Одного разу Світлані зателефонувала колишня однокласниця і покликала на вечір зустрічі. Вирішивши казати всім неправду, щоб не виглядати невдахою, Світлана придумала «легенду» про своє щасливе сімейне життя.

Серед колишніх «однокашників» був Павло, з яким колись Світлану пов’язували почуття. Після зустрічі він пішов її проводжати і, якось само собою все вийшло. На ранок Павло обійшов її скромне житло і відразу визначив – ніяких дітей, а тим більше чоловіка у Світлани немає. Попиваючи чайок, він ненароком заявив, що теж вільний і не проти продовжити відносини. Зваживши всі «за» і «проти», Світлана погодилася, сподіваючись, що «стара любов не іржавіє» і цілком може стати основою для сімейного щастя.

Правда, незабаром з’ясувалося, що Павло зовсім не той чоловік, про який мріяла Світлана. Він любив залити за комір, виявився нечупарою і марнотратом. Але на той час у них з’явилась донька і Світлана зрозуміла, що розійтися з чоловіком, який став уже не коханим так просто не вийде.

І все ж вона зважилася – якось розміняла квартиру, розділила все що нажили разом і почала пошуки нового кохання.

Після розлучення минуло три роки. Світлана перебувала в пошуку, навіть мала нового бойфренда, але щастя не знайшла. Якось вона зустріла подругу, яка розповіла їй, що Павло остаточно злетів з котушок. Першою думкою було – так йому і треба! Але потім згадалися щасливі моменти, прожиті разом, і одвічна жіноча жалість взяла верх.

Світлана знайшла колишнього чоловіка, привела його додому, допомогла влаштуватися на роботу. Павло зізнався, що «злетів з котушок» тому, що дуже любив Світлану і дочку, але, мабуть, недостатньо цінував це. І, тільки коли втратив все, зрозумів, чого він позбувся.

В душі Світлани майнула мстива думка, мовляв, сам винен! Вона байдуже спостерігала за спробами Павла налагодити відносини, вела звичне життя, сприймаючи його, як тимчасового квартиранта. Через півроку, вставши на ноги, Павло, так і не дочекавшись від Світлани крок у відповідь, заявив, що знайшов знімне житло і йде.

Він обіцяв допомагати дочки, але в майбутньому не заважати Світлані в пошуках свого щастя. Спостерігаючи, як колишній чоловік збирає речі, Світлана раптом реально відчула таку порожнечу в душі, що хоч вовком вий. Кажуть, від ненависті до любові один крок. А хто сказав, що зворотна дорога неможлива? Так, вона набагато довше і складніше, тому що відіграють роль минулі образи, але пробачити і визнати свої помилки ніколи не пізно, тому що любов, перевірена такими випробуваннями, іноді стає міцнішою.

Ще через рік у Світлани і Павла з’явилась друга дочка. Їм заздрять всі, вважаючи ідеальною сімейною парою, але ніхто не здогадується, через які життєві перипетії вони прийшли до свого довгоочікуваного щастя.

Кажуть, долі не накажеш. Але справжня любов, перевірена часом і випробуваннями, здатна пробудити взаємні почуття, якщо ти готова відкрити для неї душу і дати їй шанс.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

facebook