Коли у нашому домі з’явилась Валерія, я була неймовірно щаслива. Для неї то був не перший шлюб, як і для сина мого. Я не дивилась навіть на те, що у Валерії уже було двоє дітей – прийняла її у свій дім. Вона сина мого урятувала і за те я довіку її на руках носити була готова. Та от не підготувало мене життя до того, що влаштувала мені Валерія нещодавно.
Мій син у першому своєму шлюбі був дуже щасливим. Жили вони із невісткою окремо, однак я добре бачила щастя в очах свого сина.
П’ять років той шлюб тривав, а потім невістка заявила що при надії. Потрібно було бачити радість із якою ту новину мій Олексій сприйняв. Він літав на крилах планував ремонт оновити у квартирі, уже й ім’я своїй дитині обдумував.
Однак, уже за кілька днів він прийшов до мене із речами. Навіть пояснювати нічого не став – ліг і відвернувся до стіни. Що я не питала, а він ні слова мені не сказав.
Зателефонувала я до невістки, а та скидає. Мусила їхати до неї, бо ж відчувала, що щось не добре сталось. Таки так, бо коли двері мені незнайомець відкрив я зрозуміла, що світ мого сина шкереберть полетів.
Виявилось, що моя невістка уже давно мала кавалера і вони зустрічались не один рік. Однак, її кохання було одружене, як і вона, тож жити разом не могли.
Коли той парубок вирішив скінчити відносини, невістка зрозуміла, що при надії. Повідомила новину чоловіку, хоч розуміла, що тато не він.
А потім той кавалер дізнався про її стан, залишив дружину і запропонував їй вийти за нього. Невістка виставила мого сина, сказала, що ніколи його не кохала і що їхні відносини завжди були помилкою від самого початку.
Два роки мій син навіть із квартири виходити не хотів. Я вже не знала, куди бігти і що робити, аж тут поверхом нижче квартиру орендувала мама із двома дітками.
Одного дня, коли мене не було вдома, вона подзвонила у наші двері із великим проханням – у неї в квартирі труба потекла, номеру ЖЕКу вона не знала, а як ту воду вимкнути вона не розуміла:
— Вже повна ванна води, я не встигаю черпати. Що робити?
Син забув, що з дому навіть на сходовий майданчик не виходив, побіг рятувати ситуацію. Перекрив воду, допоміг ту воду зібрати по квартирі, а потім із Валерією пішов на ринок купувати усе необхідне, аби трубу замінити.
От так у нашому житті з’явилась моя друга невістка. За пів року по тому вона з дітьми вже й у нашу квартиру переїхала. Син мій змінився у кращу сторону, знайшов роботу, посміхався і будував плани на майбутнє.
Діти у невістки моєї другої були дуже хороші. Звісно, діти, то діти і вони росли, усяке було, але найголовніше: доброта і повага, їм були притаманні, тож усе інше були дрібниці.
Невістка працювала і заробляла дуже гарно. Коли я одного дня поцікавилась, чи допомагає перший чоловік їй, то почула, що він платить аліменти дітям, але вона ті гроші не витрачає, а складає дітям на майбутнє.
Зійшлись Олексій і Валерія десять років тому і ввесь цей час живуть у нас. Нині старшій донці Валерії 15, а сину 14 років. Діти в останніх класах школи.
Ну а тут, вирішили ми у квартирі зробити капітальний ремонт. Тобто, все все змінити і відремонтувати. Почали зі стелі і закінчили підлогою скрізь. Навіть сантехніку замінили, бо ж уже краще і новіше усе з’явилось.
Зробили і витратили усі гроші, що складали так довго. Ніби і радіти потрібно, а мені не спалось і хоч у дім не заходь, бо ж старі меблі ну ніяк не підходили до нового ремонту.
Особливо важко було мені у кухні знаходитись, бо ми стару кухню викинули, а на замовлення нової, такої, як я мріяла не було грошей. А знаєте, як не зручно, коли в тебе все у коробках і тільки і є що тумба і два столи з мийкою і плитою. От, як так жити?
Тут я і згадала, що у невістки ж гроші є, ті що вона відкладала роками з аліментів. Я розуміла, що там уже більше ніж тисяч сто так точно.
На кухню всього і треба було, що 70. На завдаток я гроші у подруги позичила, швидко все замовила, а вже думаю основну суму із грошей невістки візьмемо.
Але, коли Валерія дізналась про те, що я напланувала, то не тільки не підтримала цю ідею, а й сказала, що то гроші недоторканні і не її по-суті.
— Дітям скоро навчатись, а то витрати і величезні. Я не візьму звідти ні копієчки, тож про ті гроші забудьте просто. Їх немає.
— Тобто “немає”? Вони є і багато. А діти ще й школу не скінчили, а ти про інститут говориш. А кухнею ми всі разом будемо користуватись, тож я вважаю, що зробила все правильно.
Цікаво, що син був дуже невдоволений тим, як усе обернулось. Сказав, що я не маю ніякого відношення до того, що там його дружина має, чи чого в неї немає. Кухню ту ми в кредит таки узяли, але переплатимо дуже багато.
А мені ця вся ситуація просто спокою не дає. От як так виходить? Хіба то справедливо, коли бюджет в сім’ї у нас спільний, все купуємо скидаючись грішми разом, а от така величезна сума, що є у невістки, то тільки її гроші?
Головна картинка ілюстративна.
