Про те, що я живу просто чудово я знала, але на фоні моєї колишньої однокурсниці, я нарешті змогла оцінити ту різницю, яка була між нами. Отож, гуляла я з дитиною в парку. Тоді Мілі було вже чотири, але я не спішила на роботу, бо чоловік казав, що дитині ще потрібна мама, а ті гроші не варті того аби вона отак переживала за мною. І ось я гуляю, як мене окликнули і я з трудом впізнаю в тій жінці свою колишню яскраву і перспективну одногрупницю!
Одяг мішкуватий, якихось таких темних тонів, двоє дітей навколо неї нарізали кола, що мені аж голова закрутилася.
– Ой, Наталю, – сповідалася вона мені, – Сил моїх більше нема. Думала, що буду працювати, кар’єру робити, а обклалася дітьми і просвітку ніякого нема. Одне за другим і хто мене тепер на роботу візьме, коли я всю кваліфікацію втратила? А діти просто з рук не злазять – як не одне прислабне, то інше, про садок вже й мови нема! Сім років коту під хвіст, чоловік вже й на сторону поглядає, а я знаєш за що переживаю? Аби гроші на ту жінку не витрачав! Бо все таке дороге, а одяг на дітей – я вже сил не маю, бо хоч би були два хлопчики і то легше було б, а то менша дівчинка і що тепер – все нове купуй, а на які гроші?
– Слухай, Нелю, я тобі можу дати якийсь одяг з моєї Міли.
– Справді?, – очі в жінки загорілися і вона окинула поглядом мою дитину, бачачи, що речі на ній фірмові, – Я би була тобі дуже вдячна.
Ми обмінялися телефонами і вона в той же день примчала до мене з сумками. Складала одяг і дякувала, хвалила мою гарну квартиру і все убранство, мікрорайон і на прощання сказала:
– Дуже тобі дякую, Бог тобі все верне за твою доброту.
І розумієте, що далі сталося? Бог мені почав «вертати» і геть не те, що я собі думала за мою доброту.
Мої батьки, які були за кордоном і які купили нам цю квартиру, раптом повернулися, бо в батька виявили серйозні проблеми. Всі гроші почали текти в ту сторону і дуже скоро й зарплата чоловіка теж пішла туди.
Мама продала ту квартиру, яку вони собі купили і облаштували та переїхала до нас. Хоч у нас і велика чотирикімнатна квартира, але раптом стало тісно і ще й цей запах лікарняний, його не можна було перебити ніякими парфумами і аромосвічками.
Далі чоловіка мого звільнили. Для мене це було наче грім серед ясного неба, бо я не розуміла на які кошти ми будемо жити. А вишенькою на торті стала новина, що у мене буде малюк.
І як тут не подумати на подругу? Хіба хтось би по-іншому потрактував такі знамення?
Замість радості і сміху в нашій квартирі оселилося роздратування і воно наростало.
Чоловік ніяк не міг знайти роботу, батько не йшов на поправку, мама вимагала від нас підтримки, адже вона нам все життя допомагала.
Я б рада була їй допомогти, але ж на які гроші?
– Мамо, я навіть не матиму за що купити одяг на хлопчика! Я свої речі продаю за пів ціни, а ти таке кажеш!
І мені прийшлося телефонувати до Нелі і просити в неї щось на хлопчика! Розумієте? До Нелі! Коли ж я до неї прийшла, то очам не повірила – вона за ці два роки змінилася і то кардинально: нова зачіска, схудла, одяг гарний.
– Ти уявляєш, я після зустрічі з тобою вирішила, що теж хочу й гарну квартиру і для того я маю перестати колотитися отак. Тому покликала маму на допомогу, а сама пішла шукати роботу. І, уявляєш, мене взяли! Я така рада і ти змінила моє життя, подруго, тому я тобі допоможу завжди.
Я несла від неї важкі пакети на маршрутку і просто не мала слів, бо це було якесь чудо. Як так? У мене все відпало, а до неї прибуло? Як це взагалі можливо без стороннього втручання – ви теж так гадаєте?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
