Просто люди кохають один одного.
Історія ця про мого друга Діму і його вже не молодого віку дружину. Діма кілька років тому працював у кав’ярні в одному з районів столиці. Добре працював, спокійно, отримував від роботи баристи справжнісіньке задоволення. І ось одного разу приходить в цей заклад жінка і замовляє чашечку капучино. Не знаю, яка іскра пробігла між цими двома, але після того, як пролунало замовлення, вони просто хвилини дві дивилися один одному в очі. Я був в той момент поруч з ними. Це дуже цікаві відчуття. У повітрі повисла якась незвичайна напруга, але приємна.
– Дівчино, а як вас звати, мене Дмитро – відразу кинув мій друг-бариста.
– Звати Каріна, але, хлопчику, займайся краще моїм замовленням, будь ласка. Сам бачиш, я далеко тобі не ровесниця.
– А скільки вам років? – запитав я, видно, зовсім, недоречно, втрутившись в цю розмову.
– Взагалі-то у жінок неприпустимо запитувати про вік, але нехай, мені 47 років.
І знайте, вона виглядала набагато молодшою за свій вік. Їй не даси стільки років, скільки у неї є навіть при великому бажанні. Діма зробив їй капучино, яке вона забрала з собою, сказавши моєму другові тактовне «до побачення». Вона кинула на прощання легку посмішку і пішла.
“Все це відбувалося вже ввечері, у Діми закінчувався робочий день, і я його почекав, щоб разом поїхати додому. Ми жили і досі живемо в сусідніх будинках.
— Сашо, бачив, яка це була жінка! — почав Діма.
— Яка? — запитав я з легкою іронією.
—Незвичайна… — відповів він.
Я спочатку не надав цьому значення. Ну що в цьому такого: молодий хлопець, побачив красиву жінку, нехай у віці, але, справді, дуже привабливу. Але в наступні два дні він дуже чекав її приходу, а її не було. Коли в кінці робочого дня ми разом їхали додому, він з сумними очима говорив, що Каріна не приходила. І ось на третю добу після першої зустрічі ця жінка все ж відвідала кав’ярню Діми. Вона замовила те ж капучино, і вони дуже мило поспілкувалися. Дмитро навіть покликав Каріну на побачення, але та зніяковіло посміхнулася, сказала щось невизначене і пішла.
Я працюю менеджером в одній юридичній компанії, не буду казати якій, а коли там у мене вихідні, підробляю таксистом. І за іронією долі в день запропонованого Дімою Карині побачення, підвозив її в потрібне їй місце саме я.
— Пане Олександре, здається… — почала вона розмову.
— Так — відповів я.
— Скажіть, а навіщо ваш друг намагається за мною «по упадати»? Адже він прекрасно знає про різницю у віці.
— Я не знаю, але те, що ви, Каріно, дуже сильно його зачепили — це факт. Вона почервоніла, помолоділа ще сильніше, ніж раніше, і ми поїхали далі.
На наступний день Каріна знову відвідала кав’ярню, а потім ще раз. Вони вже гуляли по центру Києва, відвідали якийсь ресторан. І там панянка запитала:
– Дмитре, а тебе не бентежить, що я старша за тебе більше, ніж на 20 років?
На що мій друг відповів: «Ну ти ж знаєш, що для кохання немає перешкод і віку».
У підсумку, вони одружилися через півроку. Разом живуть вже 5 років, за цей час взяли з сиротинця хлопчика Ромчика і дівчинку Юлечку. Вони живуть щасливо і дуже дорожать одне одним. Дмитра анітрохи не бентежить вік його дружини. Ми часто збираємося друзями і відзначаємо разом всі свята.
Фото ілюстративне.