Тамара та Вітя приїхали до столиці ще зовсім молодими. Обом на той час було по 20 років, але відразу одружилися, і скоро стали батьками свого єдиного сина Генадія. Зразкова сім’я – обоє працюють, один одному в усьому допомагають, за дитиною дивляться.
Генка завжди чудово виглядав, у школі вчився добре, маму та тата поважав. Відмінний хлопець, але так все було тільки доти, доки не пішов навчатися до університету. Там з’явились незрозумілі друзі і геть не властива йому поведінка. Син змінився до невпізнання.
Тамара та Вітя вже й не знали, що робити ним. Адже той завжди був таким зразковим хлопчиком, та й любов’ю ніколи батьківською не був обділений. У чому ж справа? Довго думати батькам не довелося – вилетів з інституту і одразу пішов служити.
А там не мама з татом, які зайвий раз кривого слова не скаже, там такі люди, які виховують твердість та дисципліну. Швидко усвідомив свої помилки і всі косяки Генадій. Став справжнім чоловіком, таким самим, як і його батько.
Повернувся зі служби, закінчив університет та тільки роботи все не міг знайти. Йти працювати абикуди не хочеться, все ж таки диплом є. А там, де диплом потрібен, зарплата надто мала. Пішов Генка підробити трохи вантажником у магазині, неподалік будинку. А що, хоч якісь гроші, все ж таки батькам хоч якось допомогти.
Там і зустрів Алю. Їй 19 років, у неї дитині вже два роки, заміжня ніколи не була. Ну ось така ось дівчина. Але дуже вона сподобалася Генці. Така ж світла, з блакитними очима, як і він. Прямо ідеально у сім’ю їх вписується. Стали зустрічатись. Аля, як виявилося, ніде не працювала, жила на допомогу. Допомагали небайдужі сусіди, то вони й виживали. Ну от познайомив Генка Алю з батьками, а Тамара з Вітею не стали й слова говорити проти. Сина вибір, та й тим більше, що Аля має дитину — це добре. Адже Генка дітей мати не міг, хоча сам про це не знав. Ну от батькам онука готового привів, та й то добре. Адже дітей Тамара та Вітя дуже любили. Стали жити усі разом.
Тамара та Вітя раз у раз, що пропадали на роботах, адже хотіли допомогти дітям. Генка теж без діла не сидів, а Аля як була безтурботною, такою й залишилася, сиділа вдома. Ноги на диван – дивиться телевізор. Тамара і слова їй поганого не сказала, намагалася порозумітися, навіть запропонувала сплатити їй курси якоїсь професії, щоб Аля не сиділа ось так без діла постійно.
Аля погодилася. Вивчилася на майстра нігтьового сервісу. Почала працювати в одному салоні, але не довго. Звільнилася. А потім видала новину, що при надії вона. Як так? Генка ж точно батьком стати не може. Але ні, батьки вирішили, що сталося диво, зраділи. Хоча коли Аля народила дівчинку з рудим волоссям та зеленими очима, варто було засумніватися. Але Гена настільки любив дружину, що повірив її розповіді про те, що дідусь у неї такий був. Так і жили, поки Аля не пішла нібито на нову роботу і зникла. Зникла зовсім, а якщо щиро говорити, то втекла, залишивши дітей. Намагався Гена її знайти, але марно.
Минали роки, Тамари не стало, а Вітя згодом одружився знову, поїхав жити до нової дружини. Гена ж лишився один із двома дітьми. Коли дівчинка, нібито дочка Гени підросла, став чоловік помічати, що вона геть не їхнього роду. Засумнівався – зробив тест. І так, дитина не його виявилася.
У свої двадцять сім Генадій залишився геть один з двома по-суті не його дітьми. Але не розкисає, навпаки – дякує Всевишньому за те, що подарував йому двох люблячих дітей. Біжить додому з смаколиками для своїх малих, надягає фартух, готує вечерю, робить з ними уроки і навчає сина гри на гітарі. А з самого ранку плете у рівні колосочки руді, аж мідні неслухняні дончині кіски і відвозить обох у школу.
Він – Батько.
Головна картинка – pexels.
