fbpx
Історії з життя
Колю, візьми до себе старшого сина свого брата (хлопцеві 20 років). Допоможи йому знайти роботу, і нехай він з Вами живе. Може хлопець подивиться, як Ви крутитесь і сам змінить своє ставлення до життя. Бо сидить цілими днями в комп’ютері, нічого його не цікавить, працювати не хоче, а годувати його треба. Він же твій рідний племінник

Мій чоловік має меншого брата. А брат має двох дітей.

І ось коли ми з чоловіком працювали на двох роботах щоб виплатити іпотеку за двокімнатну квартиру, брат чоловіка з дружиною сміялися над нами і казали, що ми впрягли себе в кабалу і світла білого не бачимо.

На відміну від нас вони жили в старенькій хатині і всі гроші просто проїдали.

Чоловік не раз казав їм, мовляв, зробіть хоча б нормальний ремонт, або прилаштуйте до будинку зайву кімнату, зробіть ванну, у Вас же діти ростуть, зробіть їм нормальні умови.

На що брат із дружиною тільки сміялися і казали, що їм і так добре.

Ми виплатили іпотеку, зробили гарний ремонт, купили меблі, загалом зробили собі добрі умови для життя.

А у брата навпаки, без ремонту будиночок зовсім змарнів і таке враження, що скоро розсиплеться.

І ось тепер брат чоловіка і свекруха невдоволені нашою поведінкою, мовляв, ми і наші діти в розкошах живемо, а вони ледь не останній шматок хліба доїдають. Ми повинні їм тепер допомагати, адже інакше не по-людськи виходить.

— З чого це раптом? – запитую я у них обурено, – Ви всі здорові люди, можете заробити та жити нормально. Вашим дітям уже не по десять років, старшому двадцять, хай іде працювати, а не стрибає, як тато, з підробітку на підробіток.

От тут і заявляє свекруха

– Колю, візьми до себе старшого сина свого брата (хлопцеві 20 років). Допоможи йому знайти роботу, і нехай він з Вами живе. Може хлопець подивиться, як Ви крутитесь і сам змінить своє ставлення до життя. Бо сидить цілими днями в комп’ютері, нічого його не цікавить, працювати не хоче, а годувати його треба. Він же твій рідний племінник.

Чоловік їй і каже:

– Мамо, а чому ти його до себе не візьмеш? Він же твій рідний онук.

– Та ти що? Навіщо мені це треба? Він почне гуляти, приводити друзів, а мені потрібен спокій.

-А ти, мамусю, вважаєш, що нам спокій не потрібен? Я можу допомогти йому знайти роботу та влаштувати до гуртожитку. Хлопець дорослий, якщо захоче, може всього досягти в житті, а не хоче, як хоче. Його життя і тільки йому вирішувати, як його прожити.

Так і сидить родина брата у тій хатинці. Нещодавно підперли балку, бо ледь стеля усередину не лягла. Так і стоїть той стовб посеред кімнати, але нікому він не заважає. Навіть гвіздочків набили – вішак це новий. Так і живуть. І що цікаво: вони бідні і нещасні. А ми жмикрути, які ні про кого не дбають.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page