Ми живемо в шлюбі, виходить вже 4 роки (з 2016 року), ну як живемо – останнім часом я живу у своїх батьків більше часу, ніж з чоловіком. У нас вийшло так, що у батьків чоловіка була однокімнатна квартира і ще одна неповнолітня дочка.
І вони вирішили взяти на виплату 4-кімнатну квартиру, так як ми вирішили одружитися і пожити якийсь час всі разом. Ось ми туди переїхали в нову квартиру і почали там жити, квартиру звичайно матір чоловіка оформила на себе, так як у неї дозволяє заробіток.
Чоловіка там прописала і всіх членів сім’ї, звичайно, але мене прописувати не захотіла, прописка у мене так і залишилася у моїх батьків. Ми заздалегідь обговорили, як ми будемо жити всі разом, що будемо допомагати хоча б з комунальним платежем і купувати продукти разом з ними.
Чоловік на той момент не працював ніде і сказав, що знайде роботу і все буде у нас нормально. Я, звичайно, як любляча дружина вирішила йому допомогти. Віддавала його мамі гроші на квартиру по дві тисячі гривень на місяць доти, поки не дізналася, що при надії і пішла у відпустку.
Чоловік, звичайно, весь цей час нічого не отримував ніяких грошей. Я весь час йому говорила: «Я зараз піду у відпустку, грошей у мене теж не буде, за квартиру я давати більше поки не буду». Тому що на дитину я отримувала маленьку суму, і у мене йшло все на неї. Ще навіть мої батьки мені допомагали грішми.
Після появи доньки у нас почалися непорозуміння через гроші, тому що ні на що не вистачало, а він мені говорив: «Я шукаю, почекай у мене не виходить поки нічого».
Ще, коли мені залишалося всього два місяці до декрету, у нього з’явилася ідея взяти машину – купити і на ній, типу, поки заробляти. Він запропонував мені оформити на себе машину в кредит і пообіцяв за неї платити сам, працюючи на ній.
Я подумала добре і сказала, що на себе оформляти нічого не буду, так як у нього немає заробітку і всяко буває. Якщо не зможе платити за неї – виходить, доведеться платити за неї мені, тому що вона була б оформлена на мене.
Загалом, я відмовила, він став просити свою маму, щоб вона тоді на себе цю машину оформила, а він їй гроші кожен місяць за неї обіцяв віддавати. Мама його повірила – купили цю машину через банк, вона її оформила на себе як господиня.
Суть в тому, що за квартиру теж з того моменту, як я пішла у відпустку по догляду, більше ніхто не платив. Його батьки сказали, що у нас за договором, хоча ми платимо за комуналку, раз там живемо. З того моменту, почав щомісяця накопичуватися борг.
Зараз вже 2020 рік, а борг за комунальні послуги у них так і росте.
Все б нічого, якби я знову не дізналася, що при надії і не вирішила залишити дитину. Чоловік за ці роки як толком нікого не утримував, так і не утримує до сьогодні.
Я восени минулого року вийшла на свою роботу, так як не було грошей і мені набридло сидіти без них. Правда, вийшла спочатку на півставки, поки донька в садок не пішла, а як пішла в садок, то почала працювати повну зміну.
Я з чоловіком жила до цього моменту як жаба-мандрівниця. Там трохи поживу, то я їхала до батьків жити. Так ось ми і жили до літа, поки я знову не дізналася, що стану матір’ю і чоловік умовив залишити дитину, сказав, що все буде добре, і він буде заробляти і годувати сім’ю.
Але крім обіцянок я так поки нічого і не побачила більше. І виходить так, що я оплачую за садок сама, одягаю сама. Мені допомагають батьки, слава Богу, а чоловік при цьому ще мені почав говорити, бачте, ми повинні разом долати труднощі і все таке.
Я йому і так допомагаю, як можу. Весь час даю гроші, які він все обіцяється заробити і віддати, але далі обіцянок справа не йде. Плюс до цього у його батьків теж закінчується терпіння. Мені доводиться вислуховувати їх невдоволення, що це наша сім’я і якщо збираємося і далі у них жити, то повинні вже обов’язково давати в місяць не менше п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так як, типу, через нас у них вічно не вистачає грошей за все платити, а ми сидимо на шиї у них.
Ось я не знаю, що мені робити далі. У мене вже теж настає межа всьому, тому що він – чоловік. Це він мені зараз повинен допомагати, а не навпаки з мене гроші тягти. Річ у тім, що він там голодний сидить, їсти йому нічого. Мені, типу, добре, я у батьків харчуюся, а йому їсти нічого.
При всьому цьому, я вже пішла знову в декрет по своїй наївності. Я тепер взагалі не знаю, що мені робити: і за садок потрібно платити і на другу дитину скільки грошей треба, а від чоловіка нічого знову не добитися.
Підкажіть, що мені робити, я в глухому куті.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
