Ярко і Олена переступили поріг хати і полегшено зітхнули, нарешті відпочинок скінчився. Хоч вони разом мріяли, що мають поїхати на відпочинок, але цього прийшлося чекати довгих двадцять п’ять років.
Спочатку були малі діти і були важливіші справи, далі Ярко працював аби купити квартиру для них усіх, далі треба було робити ремонт, далі вчити дітей, далі одружувати дітей.
І ось тепер Ярко гордо сказав жінці, що вони їдуть на курорт. Олена дуже зраділа, бо вона втомилася відкладати своє життя на потім.
Вона взагалі забула, ким є в цій родині, бо скоріш за все бухгалтером.
Ярко був таємничим, а Олена вірила, що цього разу чоловік її не підведе.
Розумієте, Ярко мав таку чудову здатність розхвалювати непотріб, який він купував для дітей чи дружини.
Приміряє вона сукню, а він на цінник гляне і давай розхвалювати, яке то все гарне і як їй пасує. Олена дивиться на себе в дзеркало, миша мишею, але що ж зробиш, коли чоловіку подобається.
Так само й з дочками – купить якийсь непотріб і розхвалює, яке воно гарне і як воно донькам необхідне.
Звичайно, що дешеве завжди дерлося і ламалося, тоді він сварився, що діти нічого не цінують і його не поважають.
Тому дівчата зрозуміли, що краще тата не зачіпати.
І ось подорож, Олена схрестила пальці на ногах і руках, лиш би все було добре.
Але марно.
Курортом виявився старий комплекс з процедурами хоч і в мальовничій природі. В одному кінці коридору ванна, в іншому – туалет, годували так собі. А Ярко купував в магазині булки і кефір, щоб вони могли перекушувати і животи не мали бурчати. Олена вражено дивилася на чоловіка, а він на всі лади розхвалював цілюще повітря та мінеральні води, від яких так хочеться їсти.
– Приїдемо з відпустки і гараж купимо, а там і машину, – геть розімлів чоловік від процедур.
Олена тільки мовчала і ковтала такі ж солоні сльози, як і цілюща водичка.
Приїхали вони додому раді обоє. Олена раділа, що нарешті нормальне діжко з матрацом, а Ярко, що й обіцянки дотримав і так дешево відпочив.
– Багато ми таки проїли, Оленко, ой багато! Треба по економити, – почав бубніти своє.
Аж тут почувся крик зі спальні.
– Блощиця! Вискочила і залізла за ліжко!, – кричала дружина.
– Та що ти клопіт робиш?
– От розмножиться – тоді й побачу, який то клопіт!
Справа в тому, що Ярко терпіти не міг комах…
На наступний день Олена відсунула ліжко і шафи, все перемила та продезінфікувала.
Але була певна, що комаха сидить за старими шпалерами, яким вже двадцять років.
Тому, коли на наступний день вона шпалери здерла, чоловік їй і слова не сказав. Олена вибрала такі, які їй подобалися, але прийшлося переробити стелю.
Далі купити новий світильник…
Потім Олена залізла в шафу, щоб все перепрати і практично викинула весь свій одяг, бо там могла жити комаха.
Вона замовила нову спальню і новий палас на підлогу.
Далі пішла і купила собі одяг, який їй личив.
Ярко нічого не говорив, бо не знав, скільки все коштує.
Олена зробила собі зачіску і пофарбувалася, бо блощиці не люблять хімію.
Хоч Ярко й на всі голоси кляв її за марнотратство, вона лиш мило усміхалася:
– Ти її привіз з курорту, який дуже розхвалював.
Ярко стискав зуби і не знав, що сказати, але грошей на гараж вже не було.
Далі зміни торкнулися і відносин з доньками, нарешті батьки подарували їм гарні подарунки на дні народження.
На наступний рік, Олена замовила путівку на води аби оздоровитися, але Ярко був категорично проти, бо ще не пережив минулорічний візит.
Але жінка була наполеглива.
Вони відвідали гарний заклад з сучасним ремонтом і комфортними умовами. Олена таки любила чоловіка, тому не говорила, скільки це коштує, як він її не просив.
– Це ж не на твої гроші, розслабся.
Жінка вирішила, що тепер не відмовлятиме собі ні в чому, чи то кава, чи гарна сукня.
Досить з неї економії.
А Ярко? Якщо вона його стільки років терпіла, то й він має.
Фото Ярослава Романюка.