fbpx
Історії з життя
— Латочку поставимо, грошики заощадимо. Ти ж не принц і в такому походиш. – говорила моя свекруха своєму тоді, ще маленькому сину, коли той наважувався попросити купити нову річ замість зношеної

У моєї свекрухи Олени Миколаївни дуже трепетне відношення до грошей. Вона виросла в небагатій робітничій сім’ї, де економити на кожній копійці було нормою.

Батько робітник на заводі, мама швачка на фабриці працювали багато, а ось грошей в той час за таку роботу отримували мало.

Тому дитинство маленької Олени пройшло без розкошів. Свої дитячі звички до економії вона перенесла і в доросле життя. У такій же манері вона виховала і свого сина.

Чоловік розповідав мені як в дитинстві йому доводилося довго ходити в одязі, на якому вже місця не було для латочок.

Він просив матір купити йому інші штани або сорочку, але та завжди відповідала одне і теж:

— Латочку поставимо, грошики заощадимо. Ти ж не принц і в такому походиш.

Перші роки нашого заміжжя мені насилу вдавалося вмовляти його на хоч якісь витрати. Банальний похід в магазин за продуктами перетворювався в випробування.

Ми обходили кілька магазинів, де чоловік записував ціни на те, що ми хотіли купити.

А потім порівнював де дешевше, і тільки після цього ми купували. Такі закупівлі тривали іноді по 3-4 години і все заради вигоди в кілька гривень. Це було нестерпно.

Все ж через кілька років мені вдалося змінити ставлення чоловіка до грошей. Але ось свекруху переробити було неможливо.

У вихідні вона часто приїжджала до нас в гості. Побачити сина і внучку.

Я не хотіла, щоб наша дочка росла і не мала того, що їй забажається.

Ми купували красиві і дорогі речі, іграшки, ляльки. Чоловікові особливо подобалося дарувати дочці те, чого він був сам позбавлений в своєму дитинстві.

Свекруха ледь не плакала дивлячись на те все .

– Ви що дитину з малих років до розкоші привчаєте. Звикне, що в житті все легко дістається. З таких, або нероби, або утриманки виростають.

— Ви, Олена Миколаївна, минулим живете. Вам 10 гривень вже гроші величезні. Нехай наша дочка в розкоші як ви говорите, зростає. А не, як ваш син латках ходив.

На цих словах свекруха зазвичай переходила на ультразвук і триповерхові вирази, або починала вчити жити.

– Ах, ти… Наше покоління в економії зросло. А ви невдячні. Сергій кого ти вибрав собі в дружини. Ох, не доведе твоя дружина до добра, згадайте мої слова ще. Всю сім’ю по світу пустить.

Ось так і живемо. Але балувати дочку все одно не перестанемо. У дитини має бути дитинство, а не латки на штанях і склеєні машинки.

Передрук без гіперпосилання intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page