fbpx

Ледве я привезла додому своє щастя, як зателефонувала подрузі і поділилася своєю радістю. Але того, що було далі, я просто не очікувала. Наталя мовчки вислухала всі мої захоплені охи та ахи, потім коротко кинула: «Після цього, ти, навіть, не людина!». Більше на мої дзвінки вона не відповідала

Ледве я привезла додому своє щастя, як зателефонувала подрузі і поділилася своєю радістю. Але того, що було далі, я просто не очікувала. Наталя мовчки вислухала всі мої захоплені охи та ахи, потім коротко кинула: «Після цього, ти, навіть, не людина!». Більше на мої дзвінки вона не відповідала

Я просто не розумію, чому так сталося: купила цуценя, про яке мріяла роками, і втратила при цьому подругу, з якою були нерозлучні з першого класу.

Після перегляду фільму «Маска» я просто закохалась у Джек Рассел тер’єрів. Мріяла – ось виросту, зароблю грошей, і куплю собі таку ж собачку, спритну і бешкетну.

Подруга моя теж любила собак. Ні, не так: вона їх просто обожнювала. Вуличних, брудних, тих, що підбирала де тільки можна, а потім прилаштовувала.

Подібних жінок називають Зоозахисниками, тому що крім тварин вони в цьому житті не люблять більше нікого.

А ми з Наташею дружили. Ходили один до одного в гості, пили чай з тортиками, і вона розповідала мені про своїх підопічних.

Де знайшла, як лiкувала, куди прилаштувала. Я без ентузіазму вислуховувала. А потім проговорилася про те, що хочу собі собаку. Що тут почалося!

Мені почали розхвалювати всіх знайд, які ще не мали дому. Які вони милі, гарненькі, сюсі-пусі і так далі. Але у мене була своя МРІЯ.

Незабаром я її і здійснила. Пошукала по найближчих розплідникам, і вибрала бажане цуценя. Обійшлось воно мені в кругленьку суму – батьки були якимись там чемпіонами.

Ледве я привезла додому своє щастя, як зателефонувала подрузі і поділилася своєю радістю. Але того, що було далі, я просто не очікувала. Наталя мовчки вислухала всі мої захоплені охи та ахи, потім коротко кинула: «Після цього, ти, навіть, не людина!». Більше на мої дзвінки вона не відповідала.

Видалила мене з друзів у  соцмережі, не відчинила двері  коли я прийшла дізнатися, що ж сталося.

Трохи пізніше я сама зрозуміла – вона не пробачила мені купівлі породистого щеняти, щиро сподіваючись, що я розкрию свої обійми одному з її підопічних. Але я ж мріяла про Джек Рассел тер’єра!

Тепер я не знаю що робити. Песик виявився тямущим, відмінно піддається дресируванню, радує душу і серце – просто золотий хлопчик!

Але при цьому мені не вистачає подруги. Як тепер з нею помиритися – просто не уявляю. Другу собаку заводити не хочу – так що варіант із взяттям у неї вуличної дворняжки не підходить.

Текст підготували intermarium.news

Головне фото – firestock.ru

You cannot copy content of this page