Як усе було гарно! Любов та Микола познайомилися на одному з фестивалів міста. Обоє щойно закінчили університети і влаштувалися на престижну роботу. Вони навіть не уявляли — як добре їм може бути удвох, коли вони розуміють одне одного і живуть одне одним. Вони вірили, що так буде завжди або принаймні протягом тривалого часу.
Через рік Микола зміг орендувати квартиру на околиці міста, і вони почали жити разом. Букети квітів, подарунки, ніжні обійми – все це було і, здавалося, ніколи не закінчиться.
Люба вже почала натякати Миколі на те, що настав час узаконити їхні чудові стосунки та справити невеличке весілля. Микола був не проти, але одного разу все пішло шкереберть. Розлад у їхніх стосунках почався з того, що Микола пішов на день народження до свого друга. Любця тоді піти разом з ним не змогла, оскільки поїхала у відрядження лише на один день. На дні народженні Коля познайомився з Тетяною, яка прийшла на свято з одним із його хороших друзів. Молоді люди відразу відчули потяг одне до одного і вже за тиждень стали дуже близькими. Але хлопець не хотів втрачати Любу.
Він сподівався, що його захоплення Тетяною скоро мине, однак воно тільки набувало розмаху і переросло у сильну любов. Люба почала відчувати, що з її коханим, щось не те. Коли дівчина запитала в нього, що трапилося, то Микола, який ніколи не вмів добре обманювати, розповів їй усе без таємниць. Дівчина відразу йому заявила, що між ними все скінчено. Як тільки Микола не намагався відновити стосунки з коханою. Він ладен був назавжди забути про Тетяну, та дівчина твердо стояла на своєму, а через тиждень заявила, що у неї з’явився хлопець і вони з ним за кілька днів їдуть відпочивати за кордон. Коля сказав Любі, що вона залишила на квартирі свої речі і він хоче їх повернути.
Вони домовилися зустрітися ввечері в кафе.
Коля прийшов з невеличким пакетом і відразу віддав його Любі. Дівчина цього вечора була просто неймовірна. Вона багато жартувала та посміхалася.
Микола з тугою відчув, як швидко йому знайшли заміну. Вони пили каву і розмова чомусь ніяк не клеїлася. І тут несподівано Люба сказала, що коли це остання їхня зустріч, то вона хотіла б піти в парк, де вони познайомилися. Парк був зовсім поруч з кафе і вони попрямували туди.
Люба пожартувала, що де познайомилися – там і розлучаються. Ще вона сказала, що це остання їхня зустріч, і вони більше ніколи не перетнуться, хіба що випадково.
Вони йшли парком і в обох болісно стискалося серце. Ось з’явилася їхня улюблена лавка, на якій вони клялися у вірності одне одному. Не змовляючись, вони присіли на неї і довго мовчали.
Несподівано для себе Коля повернувся до Люби і обійняв її. Люба спалахнула, але нічого йому не відповіла. Тоді Микола ще дужче обійняв дівчину. Вони просиділи та кілька хвилин і на очах у обох з’явилися сльози.
Микола рішуче взяв Любу на руки і поніс алеєю парку. Люди, які були там, посміхалися, а одна молода пара навіть нагородила їх оплесками.
– Ти вже здав квартиру? — Запитала Люба?
— Ні! – відповів Микола.
– Тоді поїхали туди! – рішуче запропонувала дівчина. Потім вона засміялася і сказала: «Востаннє!»
Через три місяці вони одружилися.
Фото ілюстративне.
