Хоча вона їй когось нагадувала, а кого, жінка пригадати не змогла.
Ввечері вона так і сказала своєму синові — не підходить! Але Антон їй відповів:
— Ти знаєш, мамо, свою майбутню дружину я обирав не для тебе і мені начхати подобається вона тобі, чи ні. Я кохаю її. Крапка! Більше ми до обговорення мого особистого життя повертатися не будемо. Для мене це питання вже вирішене!
— Ще невідомо, що скаже батько. А ось і він. Юра, твій син привів в будинок якусь жебрачку з села і хоче з нею одружитися. Скажи йому своє вагоме слово.
Батько звернувся до сина:
— Любиш дівчину?
— Всім серцем.
— Тоді одружуйся і не слухай нікого.
— Юро, ти про що?
— Та все про те ж. Ти що забула мою матір і те, як вона не хотіла тебе приймати, та намагалася зруйнувати наші стосунки? Забула ким була ти і звідки приїхала? Хочеш стати, як вона, такою ж свекрухою?
Анастасія Павлівна, здивовано подивилася на чоловіка і замовкла. Її свекруха справді була, як вона зараз, проти своєї невістки і їй стало якось ніяково. Вона розвернулася, щоб піти, але залишилася, коли побачила, як чоловік обійняв сина, поплескав його по плечу і сказав:
— Гроші — це добре, однак у цьому житті головне бути щасливим, знайти своє справжнє кохання, народити в любові дітей, ось тоді ти не дарма прожив своє життя. Одружуйся лише з коханою жінкою.
— Тату, спасибі тобі за твою підтримку. Якщо чесно, я навіть не очікував, що отримаю її саме від тебе! Завтра ми їдемо до Валі додому, цього разу вона буде знайомити мене зі своїми батьками.
Батько дістав гроші і сказав:
— Купи майбутнім родичам від нас подарунки, негоже нареченому приходити з порожніми руками в будинок до нареченої.
— Спасибі тобі, тату, за все.
Батьки Валі зустріли молодих дуже привітно, вони щиро за них раділи. Євген Степанович так уважно дивився на Антона, що хлопець аж зніяковів. Валя помітила його погляд і запитала:
— Тату, ти чому так Антона розглядаєш?
— Та мені його обличчя здається знайомим, ніби я його десь бачив. Антоне, а як звати твою маму?
— Анастасія Павлівна.
Євген Степанович аж підвівся.
— А бабусю звати Зоя Володимирівна?
— Так, а звідки ви знаєте.
— Ми з твоєю мамою разом навчалися до восьмого класу, поки мої батьки не переїхали в інше місто. Спочатку ми товаришували, а потім я закохався в неї і вона була моїм першим дитячим коханням. Я пам’ятаю, як ми обіцяли одне одному що, коли подорослішаємо, то обов’язково одружимося. Уявляєте, як розпорядилася доля, що якщо не ми, то наші діти зустрілися, щоб одружитися.
— Нічого собі! Оце так історія! — розсміялась Валя — Антоне, вони теж любили одне одного.
Антон був просто вражений, він втратив дар мови від цієї новини. А потім теж розсміявся:
— Уявляю, як здивується мама, коли дізнається хто стане моїм тестем.
Антон мав рацію, коли Анастасія Павлівна дізналася, хто батько її невістки, спочатку теж втратила дар мови, потім розплакалася. Жінка обійняла дівчину і відразу попросила у Валі вибачення за, що так холодно її зустріла.
— А я ще дивлячись на тебе, думала, кого ж ти мені нагадуєш? Виявляється — Женьку!
На весіллі у дітей через стільки років зустрілися колись закохані Анастасія та Євген. Їхні половинки вже знали і про дитяче кохання, і про обіцянку одружитися. Вони всі дружно дивувалися, яким несподіваним чином можуть переплітатися долі різних людей.
Фото – ілюстративне(pexels).
