З дитинства дружила з Оксаною – красивою і життєрадісною дівчинкою. Вона була на два роки старшою, але різницю ми не відчували. У 16-18 років особливо здружилися, разом проводили багато часу, відпочивали, гуляли, ділилися найпотаємнішим.
Оксана вважала, що заміж треба вийти в 18 років, інакше буде пізно! Коли їй виповнилося 19, дійсно відгуляли її весілля!
Тільки ось Оксана не врахувала, що головне в заміжжі не вік, а почуття, однакове ставлення до побуту, бажання бачити поруч тільки цю людину. Заміж вона вийшла, але не по любові. І навіть не з розрахунку. А так – прийшов час, Ігор покликав заміж, вона погодилася! Але треба сказати, чоловік її любив.
Однак молода дружина швидко засумувала в шлюбі. Вона бачила, як живемо ми – її вільні подруги, і хотіла теж ходити на побачення, танцювати і не поспішати додому. Іноді вона виривалася з дому і йшла з нами!
І ось на одній з вечірок познайомилася з хлопцем. Сергій приїхав у відрядження до нашого міста на декілька тижнів. Зав’язався роман. Оксана зрадила свого чоловіка! Вона ділилася зі мною всіма подробицями, говорила, що закохалася і не знає, що робити. Так вийшло, що відрядження затягнулося на 2 місяці. Всі ці місяці тривав їхній роман і привів до вагiтноcті.
Оксана не знала – чий малюк народиться від чоловіка чи Сергія. Але більше схилялася до того, що це Сергієва дитина. Пам’ятаю, як вона мyчилася в сумнівах. Не знала, що робити народжувати чи ні. Але вирішила залишити дитину.
Відрядження закінчилося, новий коханий поїхав, знаючи про вагiтніcть і обіцяв повернутися за нею. Спочатку подруга в це дійсно вірила, але у неї вистачило розуму не розповідати чоловікові про свої пригоди.
Природно, ніхто не повернувся. А Оксанка залишилася з чоловіком, який радів майбутньому батьківству. Про цю таємницю знала тільки я, але я мовчала. Народився хлопчик. Усі були щасливі!
Час минав, хлопчик ріс і все більше ставав схожим на свого батька – Сергія. Але ніхто ніколи не піднімав це питання. Риси матері у нього теж були, на них і робили акцент.
Жила Оксана з чоловіком не дуже добре – подруга з кожного приводу чіплялася, вони сваpилися, навіть при гостях. Причина зрозуміла – немає любові і поваги. Через 9 років все-таки розлучилися! Кожен зажив своїм життям.
Ми вже не так тісно спілкувалися в останні роки, я була впевнена, що чоловік все-таки дізнався про те, що син не його. Але ні! Вона так і не сказала правду! Ігор продовжував допомагати матеріально, не знаючи істини. А подруга продовжувала брехати і спекулювати дитиною!
Нещодавно я зустріла Ігоря, в розмові зрозуміла, що він продовжує жити інтересами сина, і вірить, що він його рідна кpов. Я хотіла розказати правду, але таємниця не моя, не змогла, нічого не сказала, стало дуже соромно за подругу і за себе. Після останньої зустрічі з Ігорем, я втратила сон, сумління гризе мене, за роки які Оксана обманювала Ігоря. Вважаю, що не можна так поступати! Чоловік має знати правду! А те, як він поставиться до цього, чи продовжуватиме вважати сина своїм чи вчинить інакше – його справа і його вибір!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!