fbpx
Історії з життя
Мама демонстративно виливала суп, приготовлений Ольгою, відправляла в смітник її картоплю і котлети. Причина? У Віталика негаразди, йому таке не можна. Я Олю зрозуміла: правильно, що втекла. Раз Віталік вибрав жити з мамою, навіщо потакати?

Є у мене молодший брат. Різниця між нам вельми істотна – цілих 17 років. Нашій мамі 65 і вона вже 10 років, як вдова. А я благополучно заміжня, двоє дітей, теж уже великі.

Живемо з чоловіком окремо, а останнім часом мама моя в гості зачастила.

– Віталік одружитися надумав, – пускає сльози мама на нашій кухні, – мені вона відразу не сподобалася. Яскрава, галаслива. Така буде керувати нашим хлопчиком.

– Мамо, – кажу, – нашому хлопчикові 25 років. Пора вже йому визначатися. Не лізь, вистачить йому соплі витирати вже.

– Вона ж не бажає жити зі мною разом, – обурено сказала мама, – вона Віталіка на орендовану квартиру тягне, а наша простора двокімнатна їй не до вподоби.

Ну все зрозуміло, думаю, дівчина «відбирає» у мами синочка. Правильно, до речі, робить. Жити їй з Віталіком мама моя не дасть. Вже я її знаю.

На зорі нашого з чоловіком шлюбу мама намагалася всіма силами влізти в наші стосунки. Все співала, що чоловік мене не гідний, що він її недостатньо поважає, що дітей ми виховуємо не так, а заробляє він копійки і куди ти зібралася думати про другу дитину?

Ці спроби мами я припинила миттєво, та так, що три роки з рідною мамою я не спілкувалася зовсім. Потім нас помирив мій батько, але умова у мене до мами було тільки одна: вона не лізе в моє життя.

Вона і не лізла: занурилася з головою в виховання Віталіка і його проблеми. Батько бурчав, що дружина робить з пацана бозна-що, а потім татові стало не до цього, занедужав. І ось у мами проблема: одруження Віталіка.

– Мені так погано, – скиглила мама по телефону, коли Віталик з молодою дружиною пішов на квартиру, – нічого не допомагає, ледве ходжу. Фахівці розводять руками: напевно недовго мені залишилося.

– Вони сказали, що на вихідні у них свої плани, – скаржилася мама мені тиждень тому, – не можуть приїхати і посидіти з рідною матір’ю наостанок. Я виховала сина, який думає лише про себе? Ні не вірю. Це дружина його налаштовує проти мене, не дарма ж вона так мені не сподобалася.

Зрештою, таке активне присідання мами на мої вуха зі скигленням і скаргами мені неабияк набридло. Тим більше, що дружина брата Оля була дуже гарною жінкою, а до мами Віталік і Оля їздили вечорами в будні і приблизно раз в два тижні проводили у неї вихідний.

– Я не можу з нею частіше, – скаржилася Оля, – вона ж так і норовить перевірити, а у що Віталік одягнений, а шкарпетки чисті не забув? А що поїв, а скільки грошиків він з собою на роботу бере? А чому не носить на службу контейнери з домашньою їжею. Тьху.

А мама раптом різко постаріла, перестала за собою доглядати, ходила сутула і накульгувала і вимагала постійної присутності поруч з собою сина.

– Я боюся залишатися одна, – сумовито шепотіла вона, – двох дітей виростила, нікому з них до матері діла немає.

В кінці кінців Віталік переконав дружину піти жити до мами, посилаючись на її неміч і синівський обов’язок.

– Ти що зовсім адекватність втратив? – сказала я тоді братові, – Вона ж виживе Олю з дому, зрозумій, вона грає на твоєму почутті обов’язку, це просто спосіб заманити тебе додому.

Брат мене тоді не послухав. Посилався на те, що орендувати дорого, а мама літня людина і квартира в кінці кінців йому і дістанеться. Через півроку Оля не витримала, вона просто втекла.

– Так не можна, – говорила вона, – ми в кімнату до себе двері закриємо, а мама під дверима стоїть і скиглить, що вона нікому не потрібна, що з нею і не поговорить ніхто.

Мама демонстративно виливала суп, приготовлений Ольгою, відправляла в смітник її картоплю і котлети. Причина? У Віталика негаразди, йому таке не можна. Я Олю зрозуміла: правильно, що втекла. Раз Віталік вибрав жити з мамою, навіщо потакати?

Здивувало мене моментальне перетворення самої колишньої Олиної свекрухи, тобто моєї власної матері: майже відразу молодухою стала. Стильна зачіска, манікюр, новий колір волосся, брови зробила. І навіть кульгати перестала, всі проблеми минули.

Зате брат якось на очах посірів і здувся. Віталік почав випивати. Життя у нього немає, синівський обов’язок є, а життя немає. Мама його життя випила. Зате ходить тепер з гордо піднятою головою.

– Дружина покинула мого хлопчика, – каже всім родичам і знайомим, – а материнський обов’язок святий. Я буду боротися з проблемами сина.

І знайомі шепочуть: яка самовіддана жінка. Справжня мати.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page